04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"04" лютого 2015 р. Справа№ 911/4356/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Агрикової О.В.
Смірнової Л.Г.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - Мусієнко О.В., Сібірцева О.С., від відповідача - Миколаєнко В.М.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Ліфт»
на рішення господарського суду Київської області від 13.11.2014р.
по справі № 911/4356/14 (суддя - Рябцева О.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Ліфт»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат»
про стягнення 409 259,04 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 13.11.2014р. у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Браво Ліфт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.11.2014р. у справі №911/4356/14 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Ліфт» прийнято до провадження.
ТОВ «Броварський ЗБК» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Київської області від 13.11.2014р. у справі №911/4356/14 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у письмовому відзиві.
ТОВ «Браво-ліфт» надало клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунок упущеної вигоди №3/15 від 03.05.2015р.
14.01.2015р. у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р., у зв'язку із відпусткою судді Кропивної Л.Г., для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Агрикова О.В., Смірнова Л.Г.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
15.12.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» (забудовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Браво-Ліфт» (виробник) було укладено договір № 5 про співпрацю (договір). Метою договору є забезпечення двосторонньої співпраці сторін в сфері забезпечення виробником житлових та адміністративних об'єктів забудовника ліфтами, ескалаторами, запасними частинами до них та надання послуг у сфері монтажу, пусконалагодженню і подальшому обслуговуванню ліфтів (продукція), що виробляє (постачає) виробник, та надання виробником допомоги з реалізації житлових та адміністративних об'єктів забудовника (площі).
Предметом договору є визначення порядку взаємодії забудовника та виробника з особливих умов постачання продукції та надання ексклюзивного права реалізації забудовником продукції та виробником площі в рамках закріпленої території. (п. 1.2. договору).
Забудовник в строки та на інших, особливих умовах, визначених угодою, зобов'язується придбати виключно у виробника та забезпечувати свої та інші об'єкти продукцією, а також нести інші обов'язки, встановлені даною угодою (п. 1.3. договору).
Пунктом 1.5. договору встановлено, що постачання продукції забудовнику здійснюється на підставі окремих договорів (купівлі-продажу, доручення та інше). Ціни на продукцію, що постачається забудовнику, визначаються за домовленістю сторін на підставі цін, що діють на момент замовлення продукції забудовником.
Поставка продукції здійснюється виробником після отримання від забудовника попередньої заявки, яка є підставою для підписання договору постачання, в якому вказуються чіткі терміни поставки продукції та фіксується ціна (п. 1.6. договору).
Відповідно до п. 2.8. договору ціна на продукцію з урахуванням знижок фіксується у специфікації до укладеної сторонами угоди купівлі-продажу (інше).
Згідно з підпунктами 3.1.1., 3.1.3. пункту 3.1. договору забудовник зобов'язується закуповувати виключно у виробника продукцію згідно умов договору поставки/купівлі-продажу продукції та придбати за 12 місяців 2011 року 5-ть ліфтів. Забудовник зобов'язується заключити договір на монтаж, наладку, гарантійне та сервісне обслуговування обладнання, виробленого виробником (пп. 3.1.4. п. 3.1. договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що передача продукції виробником у власність забудовника здійснюється на умовах договору поставки/купівлі-продажу товару. Оплату та розрахунки за продукцію сторона здійснює в порядку, передбаченому договорами купівлі-продажу (п. 6.1. договору).
В п. 9.2. договору зазначено, що угода вступає в силу з моменту її підписання та діє до 31.12.2012 р.
Згідно з п. 9.3. договору у разі, якщо жодна із сторін не заявить в письмовій формі про своє бажання розірвати дану угоду протягом 30 календарних днів до кінцевої дати дії угоди, в такому випадку угода вважається автоматично пролонгованою терміном 3 роки.
15.12.2010 р. між сторонами було укладено договір № 344-3 з поставки та монтажу ліфтового обладнання, на підставі якого позивачем за видатковою накладною № Л-00000002 від 31.03.2011 р. було поставлено відповідачу вантажопасажирський ліфт та виконано роботи з його монтажу. /а.с. 17/.
12.06.2014 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 104/14 від 12.06.2014 р., що підтверджується фіскальним чеком № 0734 від 12.06.2014 р. та описом вкладення у цінний лист від 12.06.2014 р., з пропозицією протягом 7 днів з моменту отримання вимоги надіслати заявки/замовлення та проекти договорів на продукцію (4 ліфти) відповідно до умов договору. /а.с.24/.
Зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 409 259,04 грн. збитків у вигляді упущеної вимоги, з яких 221 735,00 грн. - сума недоотриманого прибутку за поставку 4 ліфтів за договором, 113 205,64 грн. - сума недоотриманого прибутку за здійснення монтажних робіт 4 ліфтів та 74 318,40 грн. - сума недоотриманого прибутку за здійснення робіт із обслуговування ліфтів.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Упущеною вигодою за статтею 22 Цивільного кодексу України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 614, 623 Цивільного кодексу України, ст. 226 Господарського кодексу України, підставою для відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, що завдавала шкоди. Для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: порушення зобов'язання, збитки, причинний зв'язок між порушенням зобов'язання, збитками та вина.
В порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем належними та допустимим доказами не наведено та не доведено наявності всіх чотирьох елементів.
Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Позивачем не надано доказів на підтвердження того, чи запланований прибуток на підприємстві (фінансові плани), які заходи були вжиті ним для отримання прибутку щодо продажу ліфтового обладнання.
Позивач повинен довести також те, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 13.11.2014 р. у справі № 911/4356/14.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Київської області від 13.11.2014 р. у справі №911/4356/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №911/4356/14 повернути до господарського суду Київської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді О.В. Агрикова
Л.Г. Смірнова