04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" лютого 2015 р. Справа№ 911/5297/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №1992/1-1 від 17.01.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» на ухвалу господарського суду Київської області від 15.01.2015 року
у справі №911/5297/14 (суддя - Лилак Т.Д.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський
олійний завод»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс
Агромарс» в особі філії «Київкомбікорм»
про стягнення 348 453,11 грн
представники сторін у судове засідання не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» (позивач у справі) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі філії «Київкомбікорм» (відповідач у справі) про стягнення 348 453,11 грн у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки №12-1992/КК-Ю від 27.12.2012 року (а.с. 3-17).
14.01.2015 року до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову №1992/1 від 14.01.2015 року (вх. №8/15 від 14.01.2015 року а.с. 113-123).
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2015 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення (а.с. 189-190).
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заявником в порядку вимог ст. ст. 66, 33 ГПК України не доведено та належним чином не обґрунтовано, викладених в заяві обставин, які б могли бути підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» 20.01.2015 року подав апеляційну скаргу №1992/1-1 від 17.01.2015 року, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року по справі №911/5297/14 скасувати повністю і постановити рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального права, ухвалу прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають суттєве значення для справи, зокрема, не взято до уваги обставин розгляду інших справ щодо відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», які заявник вважає достатніми підставами застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012 у справі №1-12/2012, зміст статей 106, 11113 Господарського процесуального кодексу України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду. Відсутність у частині першій статті 106 Кодексу норми щодо оскарження відповідної ухвали не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на такі ухвали. Ця відмова розглядалася б як порушення конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, прямо встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Враховуючи наведене вище, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2015 року апеляційну скаргу №1992/1-1 від 17.01.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» на ухвалу господарського суду Київської області від 15.01.2015 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 09.02.2015 року.
09.02.2015 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від апелянта, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» надійшли клопотання від 09.02.2015 року (вх. №09-11/2037/15) про подання додаткових документів та клопотання від 09.02.2015 року (вх. №09-11/2036/15 від 09.02.2015 року) про розгляд справи за відсутністю представника позивача.
У судове засідання 09.02.2015 року представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи позивач та відповідач були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.
Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суддя вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.
Враховуючи строки, встановлені ч. 2 ст. 102 ГПК України, розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, обізнаність сторін про порушення апеляційного провадження та дату розгляду справи №911/5297/14, клопотання апелянта (вх. №09-11/2036/15 від 09.02.2015 року) про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу №1992/1-1 від 17.01.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» на ухвалу господарського суду Київської області від 15.01.2015 року без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм процесуального права при винесені оскаржуваної судової ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись з позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №12-1992/КК-Ю від 27.12.2012 року та існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» перед позивачем у розмірі 348 453,11 грн з урахуванням пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
14.01.2015 року позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову № 1992/1 від 14.01.2015 року шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, в обґрунтування якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» посилається на порушення господарським судом Київської області провадження у справах щодо стягнення з відповідача заборгованості на користь інших кредиторів, що, на думку заявника, є підтвердженням скрутного фінансового становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс». Посилаючись на дані обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» стверджує, що відповідач може вивести грошові активи, наявні на його рахунках та унеможливити виконання рішення, яке буде прийняте у даній справі.
Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.11.2011 року № 16 вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога майнового характеру, а саме вимога про стягнення з відповідача грошових коштів.
Отже, виконання судового рішення по вказаній справі в майбутньому безпосередньо залежить від тих обставин, що майно, а саме грошові кошти, які належать відповідачу та обліковуються на його рахунках, можуть зникнути, або зменшитись за кількістю.
Однак, заявником всупереч вимог ст. ст. 33, 66 ГПК України не додано доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», про що вірно вказав господарський суд Київської області. Порушення провадження в інших справах щодо стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» не може вважатись обставиною, що підтверджує вчинення відповідачем дій, які утруднять чи не уможливлять виконання рішення у даній справі, так само як і не може свідчити про скрутне фінансове становище відповідача, оскільки порушення провадження ще не є встановленим судом факту існування заборгованості та її стягнення за відповідним рішенням.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту витрачання відповідачем коштів чи відчуження майна Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» або будь-яким іншим чином зменшення його активів.
Отже, доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного заходу до забезпечення позову позивачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, доводи скаржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод», викладені у апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, а прийняту у справі ухвалу господарського суду Київської області від 15.01.2015 року про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову такою, що відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд ухвали в апеляційній інстанції покладаються на апелянта, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод».
Керуючись ст. ст. 49, 67, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу №1992/1-1 від 17.01.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» на ухвалу господарського суду Київської області від 15.01.2015 року у справі №911/5297/14 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 15.01.2015 року у справі №911/5297/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/5297/14 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
М.А. Руденко