04.02.2015 р. Справа № 914/4528/14
Суддя Петрашко М.М.розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Кольормет", м.Запоріжжя
до відповідача Підприємства "Рокс-Львів" дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці, м.Львів
про стягнення 38 873,96 грн.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача Качмар І.О. - представник (довіреність б/н від 12.05.2014 р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "КП Кольормет" до Підприємства "Рокс-Львів" дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці про стягнення 53 129,03 грн., з яких 36 114,40 грн. - сума основного боргу, 17 014,63 грн. - пеня. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 6 000 грн. на послуги адвоката.
Ухвалою суду від 24.12.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.01.2015р.
13.01.2014р. від позивача на адресу суду надійшла заява (вх.№74/15) про уточнення розміру позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви позивач просить зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення пені, а саме просить стягнути з відповідача 2 759,56 грн. пені, інші позовні вимоги залишити без змін.
Ухвалою суду від 14.01.2015р. розгляд справи відкладено на 04.02.2015р. з підстав викладених у даній ухвалі.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проте на адресу суду надіслав заяву (вх.№2677/15), в якій просить суд розгляд справи проводити без участі повноважного представника позивача. Крім того, до клопотання долучив копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємства «Рокс-Львів» дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці.
Слід зазначити, що в попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та відповідно до поданої заяви (вх.№74/15) про уточнення позовних вимог.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві (вх.№ 4234/15) на позовну заяву.
Разом з тим, відповідач подав заяву (вх.№4350/15) про застосування строків позовної давності.
Даний спір розглядається судом з врахуванням заяви позивача про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,-
встановив:
03.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КП Кольормет" (надалі - покупець) та Підприємством «Рокс-Львів» дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці (надалі - постачальник), укладено договір №03/10-01Д купівлі-продажу брухту і відходів кольорових металів, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець оплатити брухт і відходи кольорових і чорних металів в асортименті вказаному в специфікації.
Відповідно до п.1.2. договору, постачальник передає брухт і відходи кольорового металу покупцю в номенклатурі, кількості, по цінам, у строк, на умовах поставки та оплати вказаних у даному договорі.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що орієнтовна вартість брухту та відходів кольорових металів, що передаються згідно даного договору, становить 50 000,00 грн.
Згідно п.3.4. договору, приймання підтверджується актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.
Згідно із п.4.1. договору розрахунок здійснюється 100% передоплатою. В окремих випадках, за згодою постачальника може здійснюватися авансування.
Як стверджує позивач, він перерахував на рахунок відповідача передоплату у сумі 36114,40 грн., однак відповідач в порушення умов договору товар позивачу не поставив.
Таким чином, позивач нараховує відповідачу 36 114,40 грн. основного боргу.
Згідно п.6.2. договору, у випадку встановлення факту неготовності покупця отримати брухт та відходи кольорових металів на складі постачальника у строки, встановлені даним договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість зберігання брухту та відходів кольорових металів за весь час зберігання до моменту отримання брухту та кольорових металів покупцем. Вартість зберігання складає 0,2 грн. за 1 кілограм маси брухту за день зберігання.
Відповідно до п.6.3 договору, сторона, яка не виконала, або виконала частково, або неналежним чином виконала свої зобов'язання за договором повинна сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної ставки НБУ.
Відтак, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки товару, позивач нарахував відповідачу пеню, розмір якої складає 2 759,56 грн.
Отже, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 38 873,96 грн., з яких: 36 114,40грн. - сума основного боргу, 2 759,56 грн. - пеня.
Відповідач проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог позивача просив відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та заяві про застосування строків позовної давності.
Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає наступне.
У договорі купівлі-продажу брухту і відходів кольорових металів №03/10-01 Д від 03.10.2011р. не встановлений строк передання товару продавцем покупцеві. Відтак, відповідач повинен був передати товар після виставлення позивачем відповідної вимоги про передачу товару. Проте, як стверджує відповідач, позивач з такою вимогою до відповідача не звертався.
У заяві про застосування строків позовної давності відповідач зазначає, що спірні правовідносини відповідно до договору купівлі-продажу виникли 03.10.2011р. і з вказаного часу минуло три роки, а тому у даному випадку слід застосувати строки позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КП Кольормет" (надалі - покупець) та Підприємством «Рокс-Львів» дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці (надалі - постачальник), укладено договір №03/10-01Д купівлі-продажу брухту і відходів кольорових металів, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець оплатити брухт і відходи кольорових і чорних металів в асортименті вказаному в специфікації.
Згідно із п.4.1. договору розрахунок здійснюється 100% передоплатою. В окремих випадках, за згодою постачальника може здійснюватися авансування.
З платіжного доручення № 57 від 14.11.2011р. та виписки по рахунках, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивачем на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу було перераховано відповідачу 36 114,40 грн. за брухт чорних металів, і сторони не заперечують дану обставину.
Як зазначає позивач, він перерахував на рахунок відповідача передоплату у сумі 36114,40 грн., однак відповідач в порушення умов договору товар позивачу не поставив.
Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Як вбачається з договору купівлі-продажу № 03/10-01Д від 03.10.2011р. строк передання товару сторонами не встановлений.
Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 689 ЦК України встановлено обов'язок покупця прийняти товар (крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу) та вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару. Разом з тим, частиною 4 ст. 690 ЦК України передбачено право, а не обов'язок продавця вимагати від покупця прийняття товару, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з його прийняттям.
Як вбачається з матеріалів справи, покупець не звертався до продавця з вимогою про поставку товару, та не вчинив жодних дій необхідних з його боку для отримання товару, відтак на день подання позову зобов'язання відповідачем порушено не було. Посилання позивача у позовній заяві про те, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогою поставити товар, не підтверджено належними та допустимими доказами. Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що з положень п.6.2. договору купівлі-продажу вбачається, що позивач мав отримати вищезазначений товар на складі відповідача.
Суд звертає увагу позивача, що акт звіряння взаєморозрахунків та претензія про повернення коштів не містять вимог про поставку товару, а лише встановлюють факт отримання відповідачем передоплати з вимогою про повернення такої передоплати, що не відповідає домовленностям сторін передбачених умовам договору купівлі-продажу № 03/10-01Д від 03.10.2011р.
Як зазначено вище, за приписами ч.2 ст.693 ЦК України, за умови якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Проте як вбачається з вищенаведеного та приписів законодавства, покупець не вчинив жодних дій необхідних з його боку для отримання товару та не звертався до продавця з вимогою про передачу товару.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що твердження позивача про порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки товару є безпідставним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи, відтак позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки у задоволенні позову слід відмовити, суд керуючись ст.49 ГПК України дійшов висновку витрати по сплаті судового збору та послуг адвоката покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 06.02.2015р.
Суддя Петрашко М.М.