номер провадження справи 32/93/14
26.11.2014 Справа № 910/22635/14-908/4564/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙМЕКС-КИЇВ" (04107, м. Київ, вул. Підгірна, буд. 28 А)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 3)
про стягнення 573,36 грн.
Суддя Н.А. Колодій
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙМЕКС-КИЇВ" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" про стягнення 573,36 грн., які складаються з 420,00 грн. основного боргу за договором № 385 про надання послуг з експрес-доставки відправлень від 06.02.2014 р., 68,04 грн. втрат від інфляції, 5,52 грн. - 3% річних та 79,80 грн. пені за неналежне виконання умов договору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2014 р., на підставі ст. ст. 15, 17 ГПК України, матеріали позовної заяви з доданими до неї документами передано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.
Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 03.11.2014 р. справу № 910/22635/14-908/4564/14 передано на розгляд судді Колодій Н.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.11.2014 р. справу № 910/22635/14-908/4564/14 прийнято до розгляду суддею Колодій Н.А., справі присвоєно номер провадження 32/93/14, справа призначена до розгляду на 26.11.2014 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.
Представник позивача в судове засідання 26.11.2014 р. не з'явився. Надіслав на адресу суду клопотання, яким просить суд розглянути справу без участі представника позивача та повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та обґрунтовує їх ст. ст. 525, 526, 552, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України та умовами договору № 385 про надання послуг з експрес-доставки відправлень від 06.02.2014 р.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 05.11.2014 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.
Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 26.11.2014 року за відсутності представників сторін.
Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні 26.11.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
03.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЙМЕКС-КИЇВ" (позивач, виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (відповідач, замовник) було укладено договір № 385 (далі - Договір), за умовами якого позивач надає відповідачу послуги з експрес-доставки відправлень, згідно з заявками відповідача, від відправника до одержувача, а відповідач оплачує позивачеві вартість послуг відповідно до Тарифів (додаток № 2) і Регламенту позивача (додаток № 1), які є невід'ємною частиною Договору.
За умовами пунктів 2.4 та 2.5 Договору, надана позивачем за цим Договором послуга виконується (надається) ним і споживається відповідачем в процесі здійснення позивачем дій, спрямованих на виконання зобов'язань за цим Договором. Надання послуг за цим Договором підтверджується підписанням двосторонніх Актів виконаних (наданих) послуг, в яких повинні бути перераховані надані послуги та їх фактична вартість, розрахована відповідно до Тарифів (додаток № 2).
Відповідач протягом п'яти робочих днів з моменту отримання від позивача Акту виконаних (наданих) послуг, зобов'язаний підписати цей документ і повернути його позивачу або написати обґрунтовану відмову від підписання Акту. У разі якщо відповідач в зазначений термін не поверне підписаний Акт позивачу або не надасть обґрунтовану відмову від підписання Акта, послуги будуть вважатися наданими позивачем та прийнятими відповідачем в повному обсязі.
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору, Відповідач оплачує Позивачу вартість наданих за цим Договором послуг відповідно до тарифів Позивача, зазначених у Додатку № 2 «Тарифи», на підставі наданого до оплати пакету документів (рахунок, рахунок - фактура з виділенням суми ПДВ, Акт виконаних (наданих) послуг). Рахунки виставляються двічі на місяць. Оплата рахунків за послуги Позивача здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, зазначений в розділі 8 цього договору або шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу Позивача. Рахунки підлягають оплаті протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту їх отримання Клієнтом.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з залучених до матеріалів справи позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, та надав відповідачу послуги на загальну суму 420 грн., а відповідач не сплатив послуги доставки за накладною № 23355809.
Позивач на виконання умов договору виставив для оплати послуг рахунок на оплату № 1057 від 15.04.2014 р. на суму 420 грн.
Однак, оскільки письмових або інших доказів того, коли саме відповідачу були вперше виставлені оригінали рахунку суду не надав, то посилання позивача на дату виставлення рахунку на їх оплату 15.04.2014 р. суд вважає необґрунтованими.
Натомість матеріали справи містять належні докази виставлення позивачем відповідачу рахунку на оплату послуг, разом з претензією про оплату наданих послуг від 05.06.2014 р. № 05/06/14-1, яку відповідачем було отримано 24.06.2014 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення.
Тому, з огляду на отримання відповідачем рахунку та претензії, він був обізнаний про виставлення йому позивачем вимог про оплату наданих послуг, та отже не був позбавлений права та можливості, у випадку, якщо не визнавав обсяг та якість наданих послуг з доставки та надати обґрунтовані заперечення, чого відповідачем зроблено не було.
А тому, відповідально до п. 2.5 Договору, суд визнає ці акти наданих послуг як такі, що прийняті відповідачем без зауважень.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 4.2 Договору, рахунки підлягають оплаті протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту їх отримання Клієнтом (24.06.2014), та отже вказаний рахунок на загальну суму 420 грн. повинен був бути оплачений відповідачем в строк до 29.06.2014 р. (включно), та 30.06.2014 р. є першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки у вказаний строк рахунок оплачений не був.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 420 грн. заборгованості підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути на свою користь з відповідача крім основної суми заборгованості 3 % річних в розмірі 5,52 грн. та інфляційні втрати в розмірі 68,04 грн. за період з 30.04.2014 р. по 08.10.2014 р.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив що період позивачем вказаний не вірно, оскільки 30.06.2014 р. є першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання, тому вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 17,37 грн. інфляційних витрат та 3,45 грн. - 3% річних. В решті щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних слід відмовити.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 79,80 грн. пені.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.3 Договору за несвоєчасну оплату рахунків замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5% від суми рахунку, за кожен день прострочення платежу.
Разом з цим, суд не погоджується зі здійсненим позивачем у позові розрахунком вказаних санкцій, та здійснює самостійний їх розрахунок, виходячи з встановленої судом дати прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати рахунків (з 30.06.2014 р.), у межах наведених позивачем у позові граничних строків нарахування, та з урахуванням скороченого строку нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) та положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (розмір пені не може перевищувати дозволені до стягнення згідно з указаним законом, відповідно подвійної ставки НБУ).
Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що вимога позивача про стягнення 79,80 грн. пені є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки при перервіці розрахунку судом, сума пені є більшою, тому задоволенню підлягає вказана позивачем сума.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 573,36 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 520,62 грн.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
На підставі викладеного, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙМЕКС-КИЇВ" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" про стягнення 573,36 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 3, код ЄДРПОУ 30725116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙМЕКС-КИЇВ" (04107, м. Київ, вул. Підгірна, буд. 28 А, код ЄДРПОУ 34821033) 420 (чотириста двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 17 (сімнадцять) грн. 37 коп. втрат від інфляції, 3 (три) грн. 45 коп. - 3% річних, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 80 коп. пені та 1658 (одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім) грн. 94 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України "02" грудня 2014 р.
Суддя Н.А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.