02 лютого 2015 р.Справа № 531/2237/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 26.12.2014р. по справі № 531/2237/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області (надалі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, що полягає у відмові виплачувати йому пенсію по втраті годувальника як інваліда з дитинства згідно медичного висновку №10 від 09.03.1995 р.; зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області поновити виплату пенсії по втраті годувальника .
Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2014 року в задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що висновки, викладені у постанові суду не відповідають обставинам справи, а також на доводи та обставини, наведені в апеляційній скарзі.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області із заявою про поновлення пенсії по втраті годувальника як інваліду з дитинства.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 (а.с.12) УПСЗН було направлено до УПФУ оригінал медичного висновку №10 від 09.03.1995 , який був дійсний до 01.04.1997 року (а.с.8).
Позивачу було надіслано відповідь від УПФУ в Карлівському районі ( а.с.3) у якому зазначено, що медичним висновком №10 від 09.03.1995 р. ОСОБА_1 визнано інвалідом з дитинства на термін до 01.04.1997 р., тому законні підстави для поновлення пенсії по втраті годувальника відсутні.
Позивач, не погодившись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було дотримано Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року, а тому у відповідача відсутні правові підстави для розгляду питання про призначення (перерахунку) пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Пунктом 2 ч.2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються зокрема діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону, згідно якого до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника , перелічені в підпунктах "б"-"в" пункту 7 цього Порядку. Орган , що призначає пенсію , додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї. яким надано право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок інвалідності . Для осіб, які визнані інвалідами з дитинства після досягнення 18-річного віку, додається висновок МСЕК про час настання інвалідності.
Разом із тим, відповідно до пункту 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 зі змінами від 15.10.20009 року № 23-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Колегія суддів зауважує, що позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області з заявою про продовження виплати пенсії, посилаючись на медичний висновок №10 від 09.03.1995 р. , яким ОСОБА_1 визнано інвалідом з дитинства на термін до 01.04.1997 р., а отже на даний час відсутні підстави для поновлення пенсії по втраті годувальника.
За встановлених обставин висновок відповідача щодо відсутності підставі для призначення пенсії позивачу є правомірним, а відповідне рішення - обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Карлівського районного суду Полтавської області від 26.12.2014 року по справі №531/2237/14-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 26.12.2014р. по справі № 531/2237/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.