ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
16 січня 2015 року 15 год. 30 хв. № 826/20536/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Ойл" до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зняття арешту.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 25 грудня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Ойл" (далі - позивач) до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з автотранспорту, що належить на праві приватної власності позивачу, а також про зняття арешту з автотранспорту, що належить на праві приватної власності позивачу, накладеного постановою відповідача від 03 серпня 2006 року № 0499/41.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки бездіяльність відповідача порушує права та законні інтереси позивача як власника.
Ухвалою суду від 29 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.
Представник відповідача у судове засідання 12 січня 2015 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач, згідно з ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 12 січня 2015 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Листом управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві від 15 січня 2014 року № 10/2013 позивача повідомлено, що згідно з даними автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ міста Києва станом на 13 січня 2014 року, постановою відповідача від 03 серпня 2006 року № 0499/41 на транспортні засоби Chevrolet Lacetti (2006), колір сірий, д.н.з. АА0117ВІ, та Audi Q7 (2006), колір чорний, д.н.з. АА2884ВК, (далі - транспортні засоби) накладено арешт та заборону відчуження.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про зняття арешту та заборони відчуження з транспортних засобів.
Листом відповідача від 06 серпня 2014 року позивача повідомлено, що виконавче провадження, у рамках якого накладено арешт на транспортні засоби, знищено, у зв'язку з чим воно не може бути відновлено, а тому проводити будь-які дії, а саме зняти арешт не виявляється можливим.
Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.
Так, відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 57, ч.ч. 1-3 ст. 50, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в ч. 2 цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Тобто, з вище викладених норм вбачається, що у разі завершення виконавчого провадження арешт із майна боржника повинен бути знятий, про що повинно бути повідомлено орган, якому направлялась для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Також скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду у разі незавершеного виконавчого провадження.
Перевірити факт перебування на виконанні виконавчого провадження, у межах якого накладено арешт та заборону відчуження на транспортні засоби, не виявляється можливим, оскільки, завершені виконавчі провадження за 2006 рік знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Зокрема, згідно з п. 8.19 розділу 8 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5, завершені виконавчі провадження в архів органу юстиції не передаються і підлягають знищенню відповідно до цього Порядку після закінчення строків їх зберігання.
Суд зазначає, що доказів, які б підтвердили факт того, що на час судового розгляду справи транспортні засоби перебувають під арештом, суду не надано.
Поряд з цим, у матеріалах справи містяться витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22 липня 2014 року, з яких вбачається, що у вказаному реєстрі відсутня інформація про транспортні засоби.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830, державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.
Державний реєстр обтяжень рухомого майна (далі - Реєстр) - єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.
Державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.
Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу, що позов не підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем встановленого нормами КАС України строку звернення до суду, оскільки діяння відповідача по суті є триваючим правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Ойл" до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зняття арешту є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -
Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Ойл".
Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин