ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2015Справа №910/26593/14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»
до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»
про відшкодування шкоди у розмірі 3 114, 26 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі-відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 3 114, 26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору страхування № 300504345.12 від 19.03.2012 р., внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
15.12.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому пояснює, що у відповідача відсутні правові підставі на відшкодування позивачу вартості податку на додану вартість, який був включений експертом у вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу, та відповідно до розрахунку відповідача становить 685, 71 грн.
15.12.2014 р. представник відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, мотивуючи тим, що 22.03.2013 р. між відповідачем та Яковенко В.Г. було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0625462, на предмет страхування цивільно-правової відповідальності, які на законних підставах експлуатують транспортний засіб «DAEWOO», державний номер АА 5876 ВВ. Зокрема, на Яковенка В.Г. покладений обов'язок щодо повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду. Оскільки Яковенко В.Г. не повідомив відповідача про ДТП, відповідно у подальшому останній має право подати регресний позов до страхувальника, а тому просить суд залучити до участі у справі Яковенка В.Г., у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
16.12.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на судовий запит.
Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У дане судове засідання представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили, однак були повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Суд розглянувши подане відповідачем клопотання про залучення третьої особи, відзначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Деу», державний номер АА 5876 ВВ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія», суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі Яковенка В.Г., а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 02.02.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -
19.03.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту № 300504345.12.
04.06.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» укладено додаткову угоду №1 до договору добровільного страхування засобів наземного транспорту № 300504345.12.
Відповідно до вказаних вище договорів, було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «Mercedes-Benz», державний номер АА 8574 КХ.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як встановлено судом, 06.07.2013 р. в м. Києві по вул. Тимошенко сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер АА 8574 КХ, під керуванням Сербина С.М. та автомобіля «Деу», державний номер АА 5876 ВВ, під управлінням Яковенка О.В.
При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» автомобіль «Mercedes-Benz», державний номер АА 8574 КХ.
У відповідності до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 31.07.2013 р., Яковенка О.В. визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 06.07.2013 р. в м. Києві по вул. Тимошенко за участю автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер АА 8574 КХ та «Деу», державний номер АА 5876 ВВ.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рахунку №182819 від 08.07.2013 р., наданого Приватним акціонерним товариством «АТП «Атлант», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер АА 8574 КХ, склала 4 114, 26 грн.
11.09.2013 р. позивачем було складено страховий акт №103007, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 4 114, 26 грн.
Відповідно до зазначеного вище рахунку та страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 4 114, 26 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 11719 від 01.10.2013 р. (в матеріалах справи).
Позивачем на адресу відповідача направлялась регресна вимога №06080 від 03.02.2014 р., в якій позивач просить сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 4 114, 26 грн. на розрахунковий рахунок позивача, яка отримана відповідачем 10.02.2014 р., що підтверджується відтиском печатки Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» з вхідним № 1925 (в матеріалах справи).
Відповідач на зазначену вище претензію відповіді не надав.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» зазначає, що у зв?язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер АА 8574 КХ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Деу», державний номер державний номер АА 5876 ВВ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія» за полісом № АС/625462, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Деу», державний номер АА 5876 ВВ визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду в розмірі 3 114, 26 грн., завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Яковенка О.В. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «Деу», державний номер АА 5876 ВВ, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія» за полісом № АС/625462.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням Яковенком О.В. автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер АА 8574 КХ, у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер АА 8574 КХ у розмірі 4 114, 26 грн., було сплачено Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» на підставі договору страхування.
Спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частинами 1, 2 статті 34 якого передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування та протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до частини 36.2 статті 36 зазначеного Закону, якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Зокрема, приймаючи до уваги Лист Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року, яким роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Тому визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер АА 8574 КХ, згідно рахунку №182819 від 08.07.2013 р., наданого Приватним акціонерним товариством «АТП «Атлант» є правомірним.
Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 15.01.2013 р. у справі № 5011-72/9778-2012.
Отже, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер АА 8574 КХ, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія».
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код - 23734213), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, ідентифікаційний код - 16285602) 3 114 (три тисячі сто чотирнадцять) грн. 26 коп. - страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 04.02.2015 р.
Суддя Бондарчук В.В.