ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2015Справа №910/971/15-г
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.
За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Кап", м. Київ
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді", м. Київ
простягнення заборгованості 79949,87 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Косінов С.А., Ремарчук С.А. (довіреність б/н від 12.01.2015р.)
від відповідача:Корольова І.О. (довіреність б/н від 18.08.2014р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-Кап" (надалі - ТОВ "Маяк-Кап") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" (надалі - ТОВ "Три Ведмеді") про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 79949,87 грн.
Ухвалою від 21.01.2015р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/971/15-г.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та подав документи для залучення до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2015р. подав відзив на позов, в якому не заперечував щодо отримання продукції, однак позиція відповідача полягає в тому, що строк виконання з оплати отриманого товару у нього не настав, оскільки позивачем при передачі товару не виконано зобов'язання щодо надання сертифікатів, які підтверджують якість продукції.
Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/971/15-г.
Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва
У період з квітня 2014 року по вересень 2014 року за видатковими накладними № 210 від 24.04.2014р., №216 від 25.04.2014р., №225, №226 від 29.04.2014р., №515 від 21.08.2014р., №521 від 26.08.2014р., №542 від 01.09.2014р. ТОВ "Маяк-Кап" передано, а ТОВ "Три Ведмеді" отримано продукцію на загальну суму 103 680,00 грн., що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача, діючих на підставі довіреностей №ТМ-0000855 та №ТМ-0000878 від 22.04.2014р., №0000914 від 28.04.2014р., ТМ-0001847 від 21.08.2014р., №ТМ-0001865 від 26.08.2014р. №ТМ-0001915 від 29.08.2014р., у видаткових накладних.
Відповідачем у добровільному порядку поставлений товар оплачено частково.
04.11.2014р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 92949,87 грн. Листом від 12.12.2014р. ТОВ "Три Ведмеді визнало заборгованість у розмірі 89949,87 грн. та зобов'язувалось погасити заборгованість платежами по 3500,00 грн. щоденно.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення свого зобов'язання щодо оплати поставленого ТОВ "Маяк-Кап" з 12.12.2014р. сплатив лише 10000,00 грн., у зв'язку з чим у ТОВ "Три Ведмеді" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 79949,87 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:
За умовами ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пп. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вище встановлено господарським судом, фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки тому спірні відносини, регулюються згідно з п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України.
Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу.
Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна. Отже, видаткова накладна є документом, що підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання.
Дії позивача та відповідача по справі свідчать про волевиявлення сторін до вчинення правочину поставки продукції на суму 103680,00 грн.
Згідно видаткових накладних № 210 від 24.04.2014р. на суму 31080,00 грн., №216 від 25.04.2014р. на суму 29700,00 грн., №225 від 29.074.2014р. на суму 20160,00 грн., №226 від 29.04.2014р. на суму 16800,00 грн., №515 від 21.08.2014р. на суму 1980,00 грн., №521 від 26.08.2014р. на суму 1980,00 грн., №542 від 01.09.2014р. на суму 1980,00 грн. та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №ТМ-0000855 та №ТМ-0000878 від 22.04.2014р., №0000914 від 28.04.2014р., ТМ-0001847 від 21.08.2014р., №ТМ-0001865 від 26.08.2014р. №ТМ-0001915 від 29.08.2014р. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару загальною вартістю 103680,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
В п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 зазначено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлено не було, то відповідач повинен був розрахуватись з позивачем після отримання товару .
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із платіжних доручень за період з 29.04.2014р. по 12.12.2014р. відповідачем не здійснено оплату отриманого товару у розмірі 79949,87 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.
За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару в частині 79 949,87 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "Маяк-Кап" про стягнення з ТОВ "Три Ведмеді" заборгованості у розмірі 79949,87 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.
При цьому, судом відхиляються доводи відповідача щодо не настання строку оплати за спірними видатковими накладними, оскільки як встановлено судом, поставка між сторонами здійснена у період з квітня по вересень 2014р. Разом з тим відповідачем не надано жодного доказу виконання вимог ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу, що могло б свідчити про не виконання ТОВ "Маяк-Кап" зобов'язання щодо надання сертифікатів, які підтверджують якість продукції та того, що продукція отримана ТОВ "Три Ведмеді" є неякісною, або поставлена без відповідних сертифікатів.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Кап" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" (02095, м. Київ, вул. Зрошувальна, б. 7, ідентифікаційний код 31450478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Кап" (04073, м. Київ, пр.-т. Московський, б. 8, ідентифікаційний код 32914508) основний борг у розмірі 79949 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 87 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 09.02.2015р.
Суддя В.В. Князьков