"04" лютого 2015 р. м. Київ К/800/49215/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Кравцова О.В., Чалого С.Я.
за участю:
секретаря Левіної А.А.
представника позивача Єніча В.С.
представника відповідача неприбуття
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року
у справі № 826/5676/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Ромсат»
до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві
про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії
У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича компанія «Ромсат» (далі - ТОВ «Ромсат») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання незаконними дій щодо відмови у поверненні надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 115 126,56 грн., стягнення на користь ТОВ «Науково-виробнича компанія «Ромсат» надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 115 126,56 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2014 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову.
Визнано протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України щодо відмови у поверненні надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 115 126,56 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Науково-виробнича компанія «Ромсат» надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 115 126,56 грн.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована серед іншого тим, що порядок повернення сплачених позивачем коштів здійснюється на підставі виконавчих документів виключно органами Державної казначейської служби України відповідно до положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок №845).
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2013 у справі № 2а-15469/12/2670 частково задоволено позов ТОВ «Ромсат». Скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 14.06.2012 №100200000/2012/612495/2 та відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Зазначена постанова набрала законної сили.
11.03.2014 позивач звернувся до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів із заявою про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 115 126,56 грн.
Листом від 25.03.2014 №3800/1/26-70-52-04 Київська міжрегіональна митниця Міндоходів повідомила позивача про відсутність правових підстав для повернення коштів з Державного бюджету України.
Також судом апеляційної інстанції установлено, що вказаним судовим рішенням у справі № 2а-15469/12/2670 встановлено факт правомірності дій позивача щодо визначення митної вартості товару за основним методом та протиправності дій митного органу щодо визначення митної вартості товару за іншим методом.
До заяви позивачем додано необхідний перелік документів. Крім того, митним органом не оспорюється відповідність поданих документів вимогам Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, а також перевищення сплачених коштів сумі, яку просить стягнути позивач, та перерахування зазначених коштів до Державного бюджету України.
Водночас сплата позивачем податку на додану вартість підтверджується документально (в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень та виписка з ПАТКБ «Правекс-Банк»).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази надмірної сплати позивачем ПДВ у розмірі 115 126,56 грн. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повернення надміру сплачених коштів позивачем у цьому випадку повинно здійснюватись на підставі положень Порядку №845.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та необхідності керуватись під час вирішення цього спору Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.07.2007 №618 (далі - Порядок повернення коштів), а не Порядком №845, як помилково зазначено судом першої інстанції.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.
Саме Порядок повернення коштів визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 Митного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 №21-29а14.
Ураховуючи те, що судом апеляційної інстанції установлено факт надмірної сплати позивачем коштів у сумі 115 126,56 грн., підтверджений належними доказами у справі, і висновок суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних відносин Порядку №845 є помилковим, суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо необхідності застосування до спірних відносин положень Порядку повернення коштів.
Водночас, суд касаційної інстанції вважає рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову таким, що постановлено з порушенням норм процесуального права, яке призвело до передчасних висновків, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 24 Митного кодексу України (у редакції від 13.03.2012) кожна особа має право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК немає. Але воно міститься в податковому законодавстві.
Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 Митного кодексу України поняттям «митні платежі», з-поміж іншого, охоплюється ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції). Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Так, згідно із частинами першою-четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК) та Податкового кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Відповідно до пунктів 43.1- 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 під № 1097/14364; далі - Порядок повернення коштів) цей Порядок на виконання вимог статті 43 ПК визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.
Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення коштів для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 (далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.
Згідно з пунктом 1 Порядку взаємодії взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися правилами цього Порядку.
Пунктами 2, 3 Порядку взаємодії передбачено, що повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку повернення коштів.
Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Відповідно до Порядку взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.
Згідно з частиною другою статті 45 БК центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-207а14.
Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Оскаржувані судові акти названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі.
Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно встановити, який напрям перерахування коштів було зазначено позивачем у поданій заяві на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, а також, чи на час виникнення спірних відносин у ТОВ «НВК «Ромсат» було відсутнє не погашене грошове зобов'язання (податковий борг).
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.
Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
(підпис)
К.В. Конюшко
Судді
(підпис)
О.В. Кравцов
(підпис)
С.Я. Чалий
Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель