"27" січня 2015 р. м. Київ К/800/46102/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними,
У березні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів. Просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновити з листопада 2011 року виплату призначеної йому у 2009 році пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон України № 2262- ХІІ) та виплатити недоотриману суму пенсії.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 2 лютого 2012 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області щодо зупинення дії постанови Чортківського районного суду від 1 червня 2009 року, яка набрала законної сили, та відмови в поновленні з 1 листопада 2011 року виплати ОСОБА_4 призначеної пенсії відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ ( в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 15 червня 2004 року № 1769-ІУ). Зобов"язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Тернопільській області поновити ОСОБА_4 виплату пенсії відповідно до рішення Чортківського районного суду від 1 червня 2009 року та виплатити вказану пенсію, починаючи з 1 листопада 2011 року з урахуванням виплачених сум.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 січня 2009 року ОСОБА_4 звільнений зі служби в податковій міліції у відставку за віком. Оскільки вислуга позивача на посаді слідчого становила більше 20 років, йому була призначена пенсія на підставі Закону України №2262- ХІІ.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 1 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року, зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_4 пенсії на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року та ч. 3 ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 16 червня 2004 року № 1769-ІУ ) з урахуванням розміру грошового забезпечення: окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою на час звільнення, в тому числі з врахуванням доплати за службу на посадах слідчих 20 років і більше, провівши перерахунок призначеної пенсії з моменту звільнення, тобто з 28 січня 2009 року та виплатити її з врахуванням зазначеного перерахунку.
Згідно постанови Чортківського районного суду Тернопільської області від 1 червня 2009 року, яка набрала законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснило перерахунок вказаної пенсії. Однак, з 7 листопада 2011 року відповідач став виплачувати позивачу пенсію у значно меншому розмірі, ніж це передбачено вищезазначеною постановою суду.
На запит позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 21 листопада 2011 року надало відповідь № 2537/11, що розмір виплачуваної ОСОБА_4 за рішенням суду пенсії зменшено на підставі п. 4 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», згідно якого норми і положення ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності дій відповідача, оскільки пенсія позивачу на підставі Закону України № 2262-ХІІ призначена до 2011 року, а тому зменшенню не підлягає.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при нарахуванні пенсії позивачу, відповідач повинен виходити з розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 4 квітня 2006 року № 3591-IV пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI доповнено Прикінцеві положення Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
На виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 745, відповідно до пункту 5 якої, зокрема, установлено, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, мінімальний розмір пенсії, що призначається відповідно до зазначеного Закону, у тому числі за вислугу років, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
Зміна розмірів соціальних виплат в залежності від можливості бюджету Пенсійного фонду України є порушенням ст. 3 Конституції України, оскільки виплата державних соціальних гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також особам із статусом дітей війни, військовим пенсіонерам та іншим прирівняним до них особам є обов"язком держави і вказані суми повинні нею виплачуватися в розмірах, встановлених законом незалежно від фінансових можливостей бюджетів державних цільових фондів чи Державного бюджету України.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.
Отже, положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI та абзац перший пункту 5 постанови № 745 могли поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з'явилося після набрання згаданими актами чинності.
За таких обставин, пенсійне забезпечення позивача мало здійснюватися відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 4 квітня 2006 року № 3591-IV) виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством. Прийняті пізніше призначення пенсії позивачу нормативно-правові акти не можуть впливали на його пенсійне забезпечення, зокрема зменшення розміру пенсії. А тому, суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, не мав правових підстав обмежувати виплату присудженої пенсії датою набрання чинності постановою № 745.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-287а14).
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача у поновленні виплати призначеної позивачу пенсії у розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 43 Закону України №2262-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 15 червня 2004 року № 1769-ІУ), є протиправною, суперечить нормам міжнародного права, Конституції та законам України, а тому обґрунтовано задовольнив позов.
Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За таких обставин, коли суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, колегія суддів на підставі ст. 226 КАС України скасовує постанову суду апеляційної інстанції та залишає в силі постанову суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року скасувати, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 2 лютого 2012 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк