04 лютого 2015 року м. Київ К/800/53911/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, третя особа - Барановський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС України в Житомирській області) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року,
У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника УМВС України в Житомирській області №667 від 9 серпня 2013 року; визнати протиправним та скасувати наказ начальника УМВС України в Житомирській області №267о/с від 27 серпня 2013 року в частині її звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію; поновити на посаді інспектора слідчого відділення Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази начальника УМВС України в Житомирській області №667 від 9 серпня 2013 року, №267о/с від 27 серпня 2013 року та №323о/с від 18 жовтня 2013 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді інспектора слідчого відділення Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області з 2 вересня 2013 року. Зобов'язано Баранівський РВ УМВС України в Житомирській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судами встановлено, що наказом УМВС України в Житомирської області №667 від 9 серпня 2013 року інспектора СВ Баранівського РВ УМВС України в Житомирської області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).
Наказом УМВС України в Житомирської області №267о/с від 27 серпня 2013 року «По особовому складу» старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено зі служби у запас на підставі пункту 66 Положення як особу, що скоїла вчинок, який дискредитує звання рядового і начальницького складу.
Надалі наказом т.в.о. начальника УМВС України в Житомирській області від 18 жовтня 2013 року №323о/с змінено дату звільнення позивача з 27 серпня 2013 року на 2 вересня 2013 року.
Із змісту цих наказів вбачається, що позивача звільнено за скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, що виразився у грубому порушенні ОСОБА_2 статей 190, 191 КПК України (в редакції 1960 року) під час оформлення процесуальних документів при вилученні 19 жовтня 2011 року наркотичних засобів у громадянина ОСОБА_3, що призвело до винесення Баранівським районним судом Житомирської області виправдувального вироку особі, якій пред'явлено обвинувачення у вчиненні умисного злочину, внаслідок чого спричинено істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді авторитету органів державної влади, ігнорування вимог наказів МВС щодо зміцнення дисципліни і законності, скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позивач при виконанні службових обов'язків не вчиняла дій, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.
Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.
За змістом пункту 71 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу при звільненні в запас або відставку можуть бути позбавлені права носіння встановленої форми одягу, якщо вони засуджені за вчинення злочину, або вчинили проступки та дії, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю межує з адміністративним або кримінальним правопорушенням і полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2014 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано невинуватою у вчинені злочинів, передбачених частиною 3 статті 364, частиною 1 статті 366 КК України та виправдано за відсутністю складу вказаних злочинів.
Із змісту вироку вбачається, що в процесі розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_3, суд дослідив докази на підтвердження його винуватості і встановив, що протокол огляду місця події складений з порушенням вимог статті 190 КПК і у зв'язку з цим він визнаний недопустимим доказом по справі.
Як встановлено з матеріалів вказаної справи, ОСОБА_2 до оперативної групи, яка виїхала за місцем проживання ОСОБА_3 включена не була, протокол огляду складався іншою особою, яка не мала повноважень на його складання, ніяких розпоряджень, вказівок з приводу вказаної процесуальної дії ОСОБА_2 учасникам огляду не давала. У зв'язку з цим, суд прийшов до висновку про те, що підпис у протоколі ОСОБА_2 вчинила лише як учасник огляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції про те, що позивач при підписанні протоколу огляду місця пригоди від 19 жовтня 2011 року не вчиняла дій, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.І. Ємельянова
О.П. Стародуб