"26" січня 2015 р. м. Київ К/800/51898/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач)
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року
у справі № 2а-15534/12/2670
за позовом Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,
третя особа Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль»,
про стягнення податкового боргу перед бюджетом,
встановив:
Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулась до суду з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля України, третя особа - Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» (далі - ДП «Криворізька теплоцентраль»), про стягнення податкового боргу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013 року у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто податковий борг ДП «Криворізька теплоцентраль» у розмірі 40 530 799, 88 грн. за рахунок Міненерговугілля України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Разом з тим, листом від 20.11.2014 року №19584/9/10-014 позивач по цій справі повідомив суд, що сума податкового боргу у третьої особи - ДП «Криворізька теплоцентраль» відсутня.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Податковий орган не забезпечив явку свого представника до суду, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Жодних звернень процесуального характеру, передбачених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема у зв'язку із погашенням боргу, позивач до суду не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Криворізькою північною міжрайонною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області Державної податкової служби (далі - Криворізька північна МДПІ) було проведено аналіз податкового боргу юридичних осіб платників податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що перебувають на обліку в Криворізькій північній МДПІ, а саме по ДП «Криворізька теплоцентраль».
У результаті проведеного аналізу було встановлено порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України.
Податковий борг виник у листопаді 2011 року в результаті несплати самостійно задекларованих платником податків податкових зобов'язань по податку на прибуток, податку на додану вартість та пені. Згідно даних довідки - розрахунку Криворізької північної МДПІ про період виникнення боргу, податковий борг становить 40 530 799, 88 грн., а саме: - 16 489 009, 20 грн. - самостійно задекларовані податкові зобов'язання по податку на прибуток; - 24 041 284, 07 грн. - самостійно задекларовані податкові зобов'язання по податку на додану вартість; - 506, 61 грн. - пеня, нарахована на суму податкового боргу з податку на додану вартість.
ДП «Криворізька теплоцентраль» самостійно заборгованість не сплачено, отже Криворізькою північною МДПІ у відповідності до статті 59 Податкового кодексу України та Порядку направлення органами Державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 1037 від 24.12.2010 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1432/18727) виставлено Державному підприємству «Криворізька теплоцентраль» податкові вимоги від 24.10.2001 №1/60 та від 24.11.2001 № 2/162. Вказані податкові вимоги залишилися без задоволення, що, на думку податкового органу, свідчить про неплатоспроможність ДП «Криворізька теплоцентраль».
11.02.2011 позивач звернувся з листом № 2800/10/240 про прийняття рішення з питання погашення податкового боргу до державного органу, в управлінні якого перебуває ДП «Криворізька теплоцентраль» та його майно, тобто до відповідного Міністерства.
Також Криворізька північна МДПІ звернулась з листом від 08.02.2012 №2470/9/240 до Міністерства з метою вирішення питання погашення податкового боргу ДП «Криворізька теплоцентраль».
Однак, як зазначає позивач, відповідачем на вказані листи відповідей надано не було та дієвих заходів щодо погашення податкового боргу не вчинялося.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи із того, що звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації або є комунальним підприємством.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ДП «Криворізька теплоцентраль» належить до сфери управління Міненерговугілля і що доказами, наданими податковим органом, підтверджується, що ним було використано повний перелік дій, визначений законом щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу державного підприємства з державного органу, в управлінні якого воно перебуває.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Згідно із довідкою Криворізької північної МДПІ від 24.10.2012 Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» станом на 24.10.2012 має податковий борг в сумі 40 530 799, 88 грн., вирішення питання про стягнення якого є предметом в даній адміністративній справі.
Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, статтею 96 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків, пов'язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).
Стаття 95 ПК України передбачає, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно із п.п.14.1.155 пункту 14.1 статті 14 цього ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
У статті 89 ПК України, норми якої визначають виникнення права податкової застави, закріплено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Статтею 96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.
Згідно з пунктом 96.2 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття відповідного рішення.
Згідно із пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади в порядку статті 96 ПК України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника - державного підприємства та встановлення можливості внесення такого майна в податкову заставу.
При цьому норми статті 96 ПК України застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 ПК України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.
Крім того, згідно із вимогами статті 96 ПК України, звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 12.04.2012 №4649-VI, який набрав чинності 06.05.2012 року, Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» виключено з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Також підтверджень того, що позивачем було виконано повний перелік дій, встановлених законом, щодо порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, ним не надано.
З огляду на викладене, застосування податковим органом положень статті 96 ПК України при зверненні з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України як до органу, у сфері управління якого перебуває ДП «Криворізька теплоцентраль», є неправильним.
З урахуванням цього, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не має обов'язку зі сплати податкового боргу ДП «Криворізька теплоцентраль».
Таким чином, судом першої інстанції зроблений правильний висновок по суті спору, обґрунтовано підстави відмови у задоволені позову та ухвалено рішення відповідно до закону, яке помилково скасоване судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про задоволення позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року у справі № 2а-15534/12/2670 скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013 року у справі № 2а-15534/12/2670 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук