"28" січня 2015 р. м.Київ К/800/630/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Горбатюк С.А.,
секретар судового засідання - Загородня М.О.,
за участю представника відповідача-1 - Корчинської М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за позовом Спільного підприємства «Украінская Восточная Рибная Компанія» товариства з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення,-
У липні 2013 року Спільне підприємство «Украінская Восточная Рибная Компанія» товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просило суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10 червня 2013 року № 807010001/2013/000020/1; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 червня 2013 року №807010001/2013/00022; стягнути з державного бюджету України надмірно сплачені 12451,16 грн. податку на додану вартість.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості та відмови у застосуванні заявленої декларантом митної вартості.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року, позов задоволено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не надано доказів, які б об'єктивно свідчили про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Харківська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати.
У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням шостого методу у зв'язку з виявленою невідповідністю задекларованої позивачем митної вартості інформації та ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.
Спільне підприємство «Украінская Восточная Рибная Компанія» товариства з обмеженою відповідальністю у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2010 року між компанією EESTI TRAALPUUGI UHISTU (продавець) та СП «УВРК» ТОВ (покупець) укладено контракт № 3009/10, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує свіжозаморожену та охолоджену рибу різних видів, морепродукти та інші продукти харчування.
На виконання умов зазначеного договору на митну територію України відповідно до Інвойсу від 04 червня 2013 року № 42/245 ввезено товар, одержувачем якого є позивач.
Для проведення митного оформлення декларантом до митного органу подано документи: митну декларацію № 807010001/2013/806206 на товар салака морожена, ціла, з головою, з хвостом, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарії, обробки, поверхня чиста, дата виготовлення травень 2013 року; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну; книжку МДП; рахунок за послуги перевезення товару; рахунок-фактуру (інвойс); доповнення до зовнішньоекономічного контракту; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару; договір (контракт) про перевезення товару; сертифікат про походження товару загальної форми.
Митна вартість позивачем визначена за ціною договору (контракту), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів.
Розрахована декларантом митна вартість товару (салака морожена) згідно з наданими документами становить 98283,60 грн. за 19800 кг (нетто) товару в тому числі у вартість входить і оплата транспортних послуг.
10 червня 2013 року митницею прийнято рішення про коригування вартості товарів №807010001/2013/000020/1, яким визначив митну вартість товару у розмірі 160539,40 грн.
Також, 10 червня 2013 року відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00022.
Позивач здійснив коригування митної вартості товарів згідно з рішенням митного органу, подавши нову митну декларацію № 807010001/2013/806208, в якій задекларував товар за митною вартістю, визначеною з урахуванням рішення митного органу, додатково позивачем сплачено 12451,16 грн. податку на додану вартість при подальшому митному оформленні товарів.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.
Як вбачається із матеріалів справи, митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили не повні відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів, зокрема щодо додаткових нарахувань до ціни угоди - витрат на навантаження та розвантаження товару, страхування товару.
Отже, в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
У зв'язку з неможливістю об'єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, відмовою позивача від надання додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст.57 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару митницею обґрунтовано застосований резервний метод оцінки згідно ст.64 Митного кодексу, у рішенні митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України винесені у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням наданих декларантом документів. При винесенні рішення та картки відмови відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваних рішення та картки відмови не вбачається. Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині повернення із Державного бюджету платежів, сплачених при митному оформленні товару.
Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Харківської митниці Міндоходів підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Спільного підприємства «Украінская Восточная Рибная Компанія» товариства з обмеженою відповідальністю відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді