19 січня 2015 року м. Київ К/800/54088/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2013 року
у справі № 816/992/13-а
за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс»
про стягнення коштів,
встановив:
Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс» про стягнення коштів.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 12.01.2015 року замінено Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області Державної податкової служби правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить ТОВ «Текс» у в розмірі 132 377, 25 грн.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідача виник податковий борг на підставі несплати самостійно узгоджених та визначених контролюючим органом податкових зобов'язань, пені, а також скасування податковим органом договорів про розстрочення податкового боргу.
У зв'язку з несплатою зобов'язань в добровільному порядку позивачем винесено податкову вимогу від 31.10.2012 року № 840/540 на суму 6 801, 71 грн.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.
Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Статтею 95 Податкового кодексу України визначений перелік заходів, направлених на погашення податкового боргу платника податків, що здійснюються податковим органом.
Згідно із п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).
В силу п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Таким чином, першочерговим заходом, який застосовується податковим органом з метою погашення податкового боргу платника податків, є стягнення коштів з банківських рахунків такого платника податків на суму боргу чи його частини на підставі відповідного рішення суду.
Згідно із п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Отже, стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки є винятковим способом погашення податкового боргу, що застосовується у разі неможливості погашення такого боргу шляхом стягнення коштів з банківських рахунків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем при зверненні до суду з вимогою про стягнення коштів за рахунок готівки не були здійсненні заходи по стягненню коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, які передують будь-яким іншим заходам, доказів відсутності у ТОВ «Текс» розрахункових рахунків у банках та доказів того, що на розрахункових рахунках відповідача у банківських установах недостатньо коштів для погашення всієї суми податкового боргу, позивачем не надано.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2013 року у справі № 816/992/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук