19 січня 2015 року м. Київ К/800/61064/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року
у справі № 2а-7872/11/1470
за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект»
про накладення арешту на рахунки платника податків,
встановив:
Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект» про накладення арешту на рахунки платника податків.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект» відмовити повністю.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 27.12.2013 року замінено Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект» відмовило позивачу у проведенні документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної відповідно до наказу від 19.10.2011 року №2087.
25.10.11 року заступником голови Комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва, в.о. начальника Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва прийнято рішення про застосування адміністративного арешт майна ТОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект», на підставі якого позивач звернувся із даним позовом.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.
Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно із пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
В силу п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби за наявності підстав, визначених у п.94.2 приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (абз. 3 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що підставою для застосування адміністративного арешту є вчинене платником податків правопорушення у сфері оподаткування, яке полягає в неправомірному недопуску до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення незалежно від наявності в такого платника податкового боргу на момент звернення контролюючого органу з позовом до суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.10.11 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №2а-7861/11/1470 відмовлено в задоволенні подання ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, яке подавалось на підставі відповідного рішення про застосування адміністративного арешт майна.
Судом встановлено, що у позивача не виникало права на проведення позапланової перевірки та правомірність недопуску до її проведення відповідачем.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.10.11 року залишена без змін.
Відповідно до пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Таким чином, у даній справі суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що без наявності чинного рішення про обгрунтованість арешту майна підприємства, суд позбавлений можливості застосувати арешт рахунків платника податків у банках, оскільки зазначений захід є лише частиною арешту майна.
На момент розгляду касаційної скарги дані рішення не скасовано.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року у справі № 2а-7872/11/1470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук