19 січня 2015 року м. Київ К/800/53850/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2013 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року
у справі № 826/11807/13-а
за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп»
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,
встановив:
Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року, провадження у справі закрито. Роз'яснено заявнику, що заявлені ним вимоги підлягають розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва в загальному порядку позовного провадження.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Клопотання про розгляд справи за участю представників сторін не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті відповідно до вимог статті 222 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням заступника начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.07.2013 року №1 застосовано умовний адміністративний арешт майна ТОВ «Фактор Енерго-груп», у якому вказано підставою - пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України у зв'язку з відмовою відповідача від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у даній справі, зважаючи на таке.
Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно із пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
В силу п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби за наявності підстав, визначених у п.94.2 приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що підставою для застосування адміністративного арешту є вчинене платником податків правопорушення у сфері оподаткування, яке полягає в неправомірному недопуску до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому випадку провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що начальником податкового органу винесено наказ від 23.07.2013 року №269 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фактор Енергогруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Медіа Сапієнс» за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року.
23.07.2013 року за місцем проведення перевірки перевіряючими складено акт про відмову ТОВ «Фактор Енергогруп» у допуску посадових осіб ДПІ до проведення перевірки та акт про відмову відповідача надати документи до перевірки.
Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач оскаржив до Окружного адміністративного суду міста Києва наказ податкового органу від 23.07.2013 року №269, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність спору про право та закриття провадження у справі.
Доводи касаційної скарги про відсутність спору про право з огляду на те, що відповідачем не надано документів до перевірки, є безпідставними, зважаючи на зміст обставин, визначених у рішенні, про підтвердження обґрунтованості якого подано подання.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 КАС України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року у справі № 826/11807/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук