19 січня 2015 року м. Київ К/800/61624/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року
у справі № 2а-6111/11/1470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антол-Агро»
до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Антол-Агро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення №436 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Антол-Агро», складене 03.08.2011 року ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва. Зобов'язано ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва повернути ТОВ «Антол-Агро» свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100248623 від 11.10.2009 року.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 30.12.2013 року замінено Державну податкову інспекцію у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі акта перевірки дотримання податкового законодавства України ТОВ «Антол-Агро» від 03.08.2011 року №1412/15-001 відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України було прийнято рішення №436 від 03.08.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Антол-Агро», яке ґрунтується на тому, що позивач не надавав податкові декларації з ПДВ за період липень 2010 року - березень 2011 року та надав податкові декларації з ПДВ за період квітень - червень 2011 року з показниками, що свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та яким зобов'язано повернути податковому органу свідоцтво №100248623 від 11.10.2009 року.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо протиправного прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Антол-Агро».
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.
Згідно із пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, зокрема, особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з ПДВ та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Відповідно до абзацу 5 п. 4.1.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
В силу п. 54.3.1 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.
Згідно із п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст.48 Податкового кодексу України, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Відповідно до п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується отримання податковим органом податкових декларацій за період липень 2010 року - березень 2011 року, письмові повідомлення ТОВ «Антол-Агро» відповідачем не направлялися, податкових повідомлень-рішень про визначення суми податкового зобов'язання у зв'язку з неподанням декларацій позивачем не отримувались.
Таким чином, судами вірно встановлено, що висновки відповідача щодо ненадання позивачем податкових декларацій протягом 12 послідовних податкових місяців з посиланнями на довідки про результати зустрічних звірок позивача з його контрагентами, є необґрунтованими.
Відповідно до п. 5.5 розділу V наказу ДПА України від 22.12.2010 року №978, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, платник податку зобов'язаний повернути податковому органу Свідоцтво та всі засвідчені копії Свідоцтва разом із супровідним листом протягом 20 календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.
Отже, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого рішення та зобов'язано повернути відповідне свідоцтво платнику.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі № 2а-6111/11/1470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук