Справа № 754/17656/14 Головуючий у 1 - й інстанції: Панченко О.М.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/737/2015
05 лютого 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Гаращенка Д.Р.
при секретарі - Шалапуда Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Русскіної ОлениВасилівни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» видати ОСОБА_5 належні йому грошові кошти за договором №004-28535-041013 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий для друга» у гривнях від 04.10.2013 року в розмірі 150 000 грн. та належні йому проценти за користування банківським вкладом в розмірі 31 098,09 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь держави судовий збір в сумі 1 810,98 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Русскіна Олена Василівна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що, укладаючи депозитний договір від 04.10.2013 року, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та ОСОБА_5 узгодили, що днем закінчення строку залучення вкладу є 04.10.2013 року, а днем повернення вкладу є 10.10.2014 року. У зв'язку з відсутністю саме 10.10.2014 року звернення ОСОБА_5 про отримання вкладу готівкою через касу банку, відповідачем на виконання умов договору було здійснено перерахування депозитних коштів з депозитного рахунку на рахунок обліку вкладів на вимогу. Проте, ухвалюючи оскаржуване рішення суд 1-ї інстанції не звернув увагу на дані обставини справи та прийшов до необґрунтованого висновку про невиконання Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» умов депозитного договору від 04.10.2013 року. Крім того, судом 1-ї інстанції було порушено норми процесуального права, а саме: не надіслано до суду апеляційної інстанції, у строки встановлені ЦПК України, апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року про відкриття провадження у справі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_5 ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на їх безпідставність, просила залишити рішення суду 1-ї інстанції без змін.
Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. 05 лютого 2015 року на адресу суду від представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Русскіної ОлениВасилівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку неможливістю забезпечити явку представника через велику кількість судових засідань призначених на цю дату. Так як Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» є юридичною особою, то не можливість прибуття в судове засідання одного представника юридичної особи не позбавляє можливості прибути в судове засідання іншого уповноваженого представника. Будь-яких доказів того, що інші представники Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» не мають можливості прибути в судове засідання до клопотання не надано, а тому колегія суддів вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає та вважає можливим слухати справу у відсутності представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий для Друга» за №004-28535-041013, відповідно до умов якого, банк приймає від вкладника грошові кошти та зобов'язується виплатити вкладнику вклад та проценти на нього на умовах та в порядку встановлених даним договором. Сума вкладу становить 150 000 грн., відсотки по вкладу складають 20,5% річних, строк дії вкладу по 09.10.2014 року включно.
З наданої суду та дослідженої в судовому засіданні квитанції №27077607 вбачається, що 04.10.2013 року ОСОБА_5 було внесено на депозитний рахунок кошти в сумі 150 000 грн.
09 жовтня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з заявами про повернення суми депозитного вкладу разом з відсотками, у зв'язку з припиненням 09.10.2014 року строку дії депозитного договору №004-28535-041013 від 04 жовтня 2013 року.
Оскільки Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» не повернуло ОСОБА_5 депозитні кошти у встановлений в договорі строк, то він звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про зобов'язання повернути одноразово через касу банку суму депозиту в розмірі 150 000 грн. та відсотки за користування депозитними коштами в сумі 34 288,36 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 та стягуючи з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його користь суму депозиту в розмірі 150 000 грн. та відсотки за користування депозитними коштами в сумі 31 098,09 грн., суд 1-ї інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.
В силу вимог ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зі змісту договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий для Друга» за №004-28535-041013 від 04 жовтня 2013 року вбачається, що в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договорів, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи договір, сторони дійшли згоди щодо його укладання на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.
Статтею 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до положень ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Умовами, викладеними в пунктах 1.9, 1.10 договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий для Друга» за №004-28535-041013 від 04 жовтня 2013 року встановлено, що вклад виплачується вкладнику або уповноваженому представнику вкладника по закінченню строку залучення вкладу, зазначеного в п.1.3 даного договору (09.10.2014 року), шляхом виплати готівкою з каси відділення банку, в якому вклад було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства України. Нараховані проценти за вкладом виплачуються вкладнику або уповноваженому представнику вкладника одночасно з поверненням суми вкладу по закінченню строку розміщення вкладу або в інший термін дострокового припинення строку дії даного договору.
Згідно зі ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Судом достовірно встановлено, що 09.10.2014 року в день закінчення строку залучення вкладу, зазначеного в п.1.3 договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий для Друга» за №004-28535-041013 від 04 жовтня 2013 року, ОСОБА_5 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з заявами про повернення суми депозитного вкладу разом з відсотками, у зв'язку з припиненням 09.10.2014 року строку дії депозитного договору №004-28535-041013 від 04 жовтня 2013 року.
Проте, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» свої обов'язки за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий для Друга» за №004-28535-041013 від 04 жовтня 2013 року не виконало та не повернуло ОСОБА_5 вклад та нараховані проценти за вкладом.
Відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що проценти по банківським вкладам підлягають нарахуванню та стягненню до дня фактичного повернення коштів вкладникам.
З наданої суду та дослідженої в судовому засіданні виписки по особовому рахунку ОСОБА_5 вбачається, що станом на 19.11.2014 року залишок коштів на особовому рахунку позивача складає 150 000 грн. сума депозиту та 31 098,09 грн. нараховані відсотки.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог та зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» видати ОСОБА_5 належні йому грошові кошти за договором №004-28535-041013 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий для друга» у гривнях від 04.10.2013 року в розмірі 150 000 грн. та належні йому проценти за користування банківським вкладом в розмірі 31 098,09 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку з ненадходженням 10.10.2014 року на адресу банку від позивача заяви про зняття коштів, Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» у відповідності до умов договору було здійснено перерахування депозитних коштів з депозитного рахунку на рахунок обліку вкладів на вимогу не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та досліджених судом доказах, з огляду на таке.
У відповідності до п.1.3 договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий для Друга» за №004-28535-041013 від 04 жовтня 2013 року строк залучення вкладу по даному договору по 09.10.2014 року включно.
Пунктом 2.6 договору даного договору встановлено, що всі відносини сторін, що виникають за даним договором і не врегульовані ним, регулюються відповідно до Правил та чинного законодавства України.
Згідно з п.5.19 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта Банк» у разі, якщо власник не витребує суму вкладу та нараховані проценти зі спливом строку залучення вкладу, що вказаний у відповідному договорі банківського вкладу (депозиту), то така сума вкладу та нараховані відсотки наприкінці дня закінчення цього строку переноситься, зокрема, на рахунок обліку вкладів на вимогу.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та Правил банківськогообслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта Банк», 09.10.2014 року, в день закінчення строку залучення банківського вкладу, ОСОБА_5 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з заявами про повернення суми депозитного вкладу разом з відсотками і доводи апеляційної скарги про відсутність такої заяви є безпідставними..
Твердження апелянта про те, що саме 10.10.2014 року ОСОБА_5 мав звернутися до банку з заявою про виплату йому депозитних коштів разом з відсотками є необгрутованими та такими, що спростовуються умовами депозитного договору №004-28535-041013 від 04 жовтня 2013 року та Правиламибанківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта Банк».
Доводи апеляційної скарги про те, що Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» під час невиплати позивачу депозитних коштів та їх перерахуванні з депозитного рахунку на рахунок обліку вкладів на вимогу діяло в межах вимог закону та умов депозитного договору, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.
Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Şahin і Perihan Şahin проти Туреччини)».
Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Так, у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.
Однак, в порушенні цих норм, позивач позбавлений можливості користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які банк, в порушенні вимог договору, відмовляється повернути позивачу.
Не є підставою для скасування правильного по суту рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом 1-ї інстанції порушено вимоги ЦПК України в частині не надіслання у встановлені законом строки до апеляційного суду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року про відкриття провадження у справі, так як апеляційна скарга на ухвалу суду про відкриття провадження у справі надійшла до суду першої інстанції 17.11.2014 року, рішення у справі було постановлено 20 листопада 2014 року, 02.12.2014 року справа з апеляційною скаргою надійшла до Апеляційного суду м.Києва. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 03 грудня апеляційна скарга на ухвалу про відкриття провадження у справі була залишена без руху через несплату апелянтом судового збору. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2015 року апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Русскіної ОлениВасилівни на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року було визнано неподаною та повернуто апелянту, у зв'язку з несплатою судового збору.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене судом з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, а викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення у відповідності з вимогами матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду 1-ї інстанції також не спростовують.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Русскіної Олени Василівни відсутні.
Витрати по сплаті судового збору судом стягнуті з відповідача на користь держави у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Русскіної Олени Василівни відхилити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: