ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
05 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Україна молода», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та зобов'язання її спростувати, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року,-
встановила:
У вересні 2014 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив з метою відновлення становища, яке існувало до порушення його прав та законних інтересів, визнати недостовірними, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, відомості, поширені Приватним підприємством «Україна Молода» на своєму сайті www.umoloda.kiev.ua ( на сторінці сайту: ІНФОРМАЦІЯ_1
89179) та у щоденній інформаційно-політичній газеті «Україна молода» у виданні НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2., а саме статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в частині:
- «...Усі вони, як встановили правоохоронці, підпорядковані або керівнику самого заводу...»;
- «Так, 60% акцій «Мегабанку» належать... нинішньому директору «Турбоатома» ОСОБА_1.»;
- «Керівник «Турбоатома» ОСОБА_1 розміщав кошти відповідно до рішень дирекції товариства, без погодження з акціонерами товариства. Зокрема, з ФДМУ. Не питали дозволу і в наглядової ради …»,- встановили слідчі.»;
- «... адже таким чином директор ОСОБА_1 віддавав гроші у користування де-факто банкіру...ОСОБА_1.»;
- «... пан ОСОБА_1 скеровував до інших фінансових установ - за значно вищими відсотковими ставками. Відтак - величезні збитки для держави»;
- «... власник «Мегабанку» зайняв посаду керівника «Турбоатома» незаконно...»;
- «...збори акціонерів, на яких було обрано ОСОБА_1, провели незаконно.».
Зобов'язати Приватне підприємство «Україна молода» спростувати розповсюджену ним недостовірну та негативну інформацію про ОСОБА_1, яка міститься у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3»у виданні НОМЕР_1 від 02.09.14, розміщену на сторінці сайту: ІНФОРМАЦІЯ_1 та у щоденній інформаційно-політичній газеті «Україна молода» в такий саме спосіб шляхом розміщення на тому ж самому Інтернет сайті та друкованому виданні статті відповідного змісту під заголовком «Спростування», зазначивши, що вищевказана інформація є недостовірною та не відповідає дійсності.
Стягнути з відповідача на користь позивача 1 гривню на відшкодування моральної шкоди та відшкодувати судові витрати по справі.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 24 квітня 2007 року він обіймає посаду генерального директора ВАТ «Турбоатом».
Поширені відповідачем 02 вересня 2014 року в мережі Інтеренет та у щоденній інформаційно-політичній газеті «Україна молода» фактичні дані не відповідають дійсності, безпосередньо стосуються особи позивача, є негативними, образливими та спрямовані на приниження його честі, гідності та ділової репутації, як керівника юридичної особи в громадській думці з точки зору додержання ним в процесі управління підприємством законів України.
В ході судового розгляду судом в якості співвідповідача притягнуто автора публікації, відомого під псевдонімом ОСОБА_2.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не використав у повному обсязі свої повноваження, внаслідок чого не перевірив повно та всебічно матеріали справи, належним чином їх не оцінив та зробив необґрунтовані юридичні висновки.
В порушення вимог ст. 62 ЦПК України суд не надав належної оцінки письмовим поясненням позивача і всупереч ст. 215 ЦПК не навів у рішенні мотивів, з яких не взяв їх до уваги. Визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд свого рішення не обґрунтував.
В судовому засіданні представник позивача наполягав на присутності автора ОСОБА_2, проте суд розглянув справу у його відсутність, що є порушенням вимог чинного законодавства.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Неявку представника відповідача у зв'язку з госпіталізацією до лікарні, без надання доказів неможливості забезпечити участь іншого представника в судовому засіданні, колегія суддів розцінює, як неявку без поважних причин.
Заслухавши доповідь по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
За змістом статей 275, 277 ЦК України, ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
Разом з тим, за змістом зазначеного законодавства, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, у тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. №1, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Відповідно до ч. 3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір.
Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Приватне підприємство «Україна Молода» на своєму сайті www.umoloda.kiev.ua ( на сторінці сайту: ІНФОРМАЦІЯ_1) та у щоденній інформаційно-політичній газеті «Україна молода» у виданні НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2. розмістило статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Автором вказаної статті є ОСОБА_2 - псевдонім, який використовує штатний журналіст газети «Україна молода».
Редакція вказаної газети відмовилась розкривати псевдонім автора та взяла на себе відповідальність за факт опублікування спірної статті та її змісту.
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 з квітня 2007 року по даний час обіймає посаду генерального директора ВАТ «Турбоатом».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміст вказаної публікації містить повідомлення про отримання журналістом від правоохоронних органів документів з приводу проведення розслідування обставин зловживань у сфері розпорядження державним майном, у тому числі згадується триваюче розслідування обставин привласнення та розтрати майна ВАТ «Турбоатом». При цьому журналіст висвітлює отримані ним матеріали, що досліджуються правоохоронними органами. Оспорювані позивачем фрази ти висловлювання, які відірвані від контексту статті, неможливо спростувати, як неможливо довести правдивість оціночного судження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування обставин поширення недостовірної інформації про позивача є необґрунтованими.
Так, висловлювання :
- «...Усі вони, як встановили правоохоронці, підпорядковані або керівнику самого заводу...»;
- «Так, 60% акцій «Мегабанку» належать... нинішньому директору «Турбоатома» ОСОБА_1.»;
- «... адже таким чином директор ОСОБА_1 віддавав гроші у користування де-факто банкіру...ОСОБА_1» не містять ознак негативної стосовно позивача.
Фрази:
- «... пан ОСОБА_1 скеровував до інших фінансових установ - за значно вищими відсотковими ставками. Відтак - величезні збитки для держави»;
- «... власник «Мегабанку» зайняв посаду керівника «Турбоатома» незаконно...»;
- «Керівник «Турбоатома» ОСОБА_1 розміщав кошти відповідно до рішень дирекції товариства, без погодження з акціонерами товариства. Зокрема, з ФДМУ. Не питали дозволу і в наглядової ради …»,- встановили слідчі.»;
- «...збори акціонерів, на яких було обрано ОСОБА_1, провели незаконно.» є вираженням суб'єктивної думки і поглядів автора, з посиланням на висновки досудового слідства, та не носять характеру однозначного твердження.
Крім цього, факт порушення Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України кримінальної справи за фактом привласнення та розтрати майна ВАТ «Турбоатом» за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, підтверджується листом старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 18.11.2014 р.№17/1/2-327/86-14 на адресу редактора газети «Україна молода».
Про те, що рішення загальних зборів ВАТ «Турбоатом», що відбулися 28 серпня 2007 року, приймалися за відсутності належно уповноваженого представника акціонера, що володіє більш ніж 75% акцій товариства, підтверджено постановою Верховного Суду України від 17 лютого 2009 року у справі за позовом заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Фонду державного майна України, відкритого акціонерного товариства «Турбоатом», треті особи: державний концерн «Укратомпром», ТОВ Компанія з управління активами «Сварог Ессер Менеджмент» про визнання недійсними довіреності та рішень загальних зборів.
При цьому колегія суддів враховує і ту обставину, що оскаржувана інформація носить резонансний характер (є суспільно значимою).
Доказів того, що поширена інформація вплинула на соціальну оцінку позивача в очах оточуючих, його ділові та професійні якості та інші негативні для нього наслідки матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції дав належну правову оцінку наданим суду доказам в їх сукупності та співставленні.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314 , 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/2596/2015
Головуючий у суді першої інстанції: ГриньковськаН.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.