Справа № 22-ц/796/1076 Головуючий у 1 інстанції - Осаулов А.А.
2015 рік Доповідач - Шахова О.В.
4 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів Пікуль А.А. та Соколової В.В.
при секретарі Бугай О.О.
за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк»
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року
за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6,відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про зняття арешту з майна ,
В вересні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зазначеним позовом,який обґрунтовує тим, що згідно рішення Печерського районного суду від 6 березня 2014 року задоволені її вимоги та встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року з ОСОБА_6 Під час проживання з ОСОБА_6 за спільні кошти ними було придбано квартиру АДРЕСА_1.
31 липня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про арешт зазначеної квартири на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки,за договором укладеним між ОСОБА_6 та ПАТ «АБ «Експрес-Банк» на виконання договору кредиту, та оголошено заборону на відчуження квартири.
Посилаючись на те, що зазначеною постановою порушуються її права співвласника,просила скасувати постанову від 31 липня 2014 року та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1
Одночасно з подачею позову ОСОБА_5 подала заяву про забезпечення позову, шляхом заборони державному виконавцю вчиняти будь-які дії спрямовані на реалізацію арештованого майна та зупинення виконання стягнення звернення на предмет іпотеки до вирішення справи по суті.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено частково та заборонено державному виконавцю вчиняти будь-які дії щодо реалізації арештованого майна,а саме квартири АДРЕСА_1
З такою ухвалою не погодилося ПАТ «АК «Експрес-Банк»,яке не було залучено до участі в справі та не приймало участі в справі і,посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову про відмову ОСОБА_7 в задоволені заяви.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема,що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а ухвала суду не відповідає вимогам ст. 209 ЦПК України: в ній не зазначено конкретні мотиви з яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Розглядаючи справу по суті,суд не взяв до уваги обставини, які мають значення для справи, не переконався чи дійсно існує між сторонами спір та не звернув увагу на те, що вжиття побіжного заходу, щодо заборони вчиняти будь які дії головному державному виконавцю ВПВР ДВС України Рагімовій А.Н. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 порушують п. 2 та ті. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України ц 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», щодо недопустимості забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, а також щодо вирішення питання про забезпечення позову, без врахування прав інших осіб, а саме прав і законних інтересів АБ «Експрес-Банк» іпотекодержателя та стягувача за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва. і задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень ДВС України Рагімовій А.Н. вчиняти будь-які дії, направлені на звернення стягнення і реалізацію арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 суд першої інстанції фактично зупинив виконання судового рішення. Окрім цього,зазначає апелянт з боку ОСОБА_9 та ОСОБА_6 має місце зловживання правами і їм достовірно відомо, що квартира № АДРЕСА_1 є предметом іпотеки на яке звернуто стягнення рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2-1614/11, оскільки вони були залучені до участі,окрім цього, за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2014 року ОСОБА_6І відмовлено. в задоволені заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ «АБ Експрес-Банк» доводи апеляційної скарги підтримав, з підстав викладених в ній та просив її задовольнити.
Представники ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ДВСУ проти апеляційної скарги заперечували просили її відхилити та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_5 в частині заборони державному виконавцю проводити дії щодо реалізації предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 суд виходив з того,що такий спосіб є співмірним з заявленим вимогами і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у випадку задоволення позову ОСОБА_5
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов на порушення процесуального права,без належного з'ясування обставин,що мають значення для правильного вирішення справи та невірного застосування норм матеріального права з огляду на що ухвалу суду не можна визнати законною і вона підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст.14 ЦПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.ч. 1. 2, 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження: проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними заявленим вимогам.
Згідно роз'яснень,викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені.
Відповідно до норм цивільно-процесуального законодавства України суд може вжити заходи забезпечення позову і на стадії виконання рішення, оскільки виконання рішення суду є стадією цивільного процесу. Разом з тим, норми цивільно-процесуального законодавства не допускають забезпечення шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2012 року у справі за позовом АБ «Експрес-Банк» до ОСОБА_6, третя особа ПП «Лекс» про звернення стягнення на предмет іпотеки звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_10 31.03.2008 року, а саме, на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах. За рахунок іпотеки задоволено вимоги АБ «Експрес-Банк» в сумі 32 036 771.78 грн.
Встановлено початкову ціну предмету іпотеки,в сумі 13 377390грн.
15.02.2013року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2012 року.
Копію постанови направлено боржнику ОСОБА_6 до виконання та стягувачу АБ «Експрес-Банк» та встановлено семиденний строк на виконання рішення суду в добровільному порядку. У встановлений для добровільного виконання строк рішення суду не виконано.
31.07.2014року головним державним виконавцем ВПВР ДВС України, Рагімовою А.Н. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Ухваливши рішення про задоволення заяви ОСОБА_5про забезпечення позову судом першої інстанції не дотримано вимог закону,не перевірено наявність між сторонами дійсного спору та наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Судом першої інстанції фактично зупинено виконання судового рішення,яке набрало законної сили, з приводу примусового звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру, що є неприпустимим та прямо забороняється законом.
З урахуванням встановленого,колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову, в зазначений нею спосіб.
На підтвердження того, що ухвала суду перешкоджає виконанню не тільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів приймає подані ПАТ «АБ»Експрес-Банк» доводи та докази перебуванняв провадженні Шевченківського районного суду м. Києва справи за поданням головного державного виконавця ВПВР ДВС України Рагімової А.Н. про примусове проникнення до жилого приміщення ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 на яке відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва справі №2-1614/11 звернуто стягнення,яке також не знаходить свого вирішення у зв‛язку з існуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 03.10.2014 року,яка є предметом апеляційного оскарження.
З огляду на викладене та відповідно до п.2 ст.312 ЦПК України, апеляційний суд,розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції,зокрема, скасовує її і постановляє ухвалу з цього питання,якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 312,313,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ПАТ «АК «Експрес-Банк» задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нову ухвалу про відмову представнику ОСОБА_5 - ОСОБА_2 в задоволені заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді