03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а
Справа № 755/18548/14-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Виниченко Л.М.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2760/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.
04 лютого 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Шиманського В.Й.
Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.
при секретарі - Круглику В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Пащенка Сергія Миколайовича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, третя особа Приватне акціонерне товариство «5-й Київський авторемонтний завод» про стягнення заборгованості,-
Із вказаним позовом до суду позивач звернувся в липні 2014 року.
Зазначав, що 19.05.2008 року між ним та АТ «5-й Київський авторемонтний завод» укладено генеральну кредитну угоду №010/14/375 в рамках якої 24.06.2008 року між сторонами укладено кредитний договір №012/14/413. Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит у формі не відновлюваної кредитної лінії в розмірі 89 497,54 доларів США терміном до 12.12.2014 року. З метою забезпечення належного виконання позичальником кредитних зобов'язань 08.04.2011 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір поруки №12/14/1259. Боржник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути з ОСОБА_5 як з поручителя заборгованість за кредитним договором №012/14/413 в розмірі 1 310,09 доларів США.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №012/14/413 від 24.06.2008 року станом на 07.10.2014 року в розмірі 460,00 доларів США та судовий збір в сумі 1 510,00 грн.
В апеляційній скарзі Пащенко С.М. в інтересах ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 849,23 доларів США в іншій частині просить рішення залишити без змін.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, з тих же підстав, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та про відмову в задоволенні позову. В іншій частині просить рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Пащенка С.М. в інтересах ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 19.05.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Тандем-Авто» та АТ «5-й Київський авторемонтний завод» укладено генеральну кредитну угоду №010/14/375, відповідно до якої кредитор зобов'язується надати грошові кошти ТОВ «Тандем-Авто» та АТ «5-й Київський авторемонтний завод» шляхом відкриття кредитних ліній, в порядку та на умовах визначених в угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках.
В рамках генеральної кредитної угоди, 24.06.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та АТ «5-й Київський авторемонтний завод» укладено кредитний договір №012/14/413 «Корпоративний Інвестиційний кредит не відновлювальна Кредитна Лінія» до генеральної кредитної угоди №010/14/375 від 19.05.2008 року, відповідно до якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 89 497,54 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов'язання за цим договором.
12.12.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду №012/14/413/207 до кредитного договору №012/14/413 від 24.06.2008 року, відповідно до якої були внесені зміни до п. 1.1, 2.1 кредитного договору та встановлено, що відповідно до умов цього договору та генеральної кредитної угоди кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 84 898 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов'язання за цим договором. Плата за користування кредитом в строк по 26.06.2009 року розраховується на основі процентної ставки в розмірі 13,75 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» та ОСОБА_5 08.04.2011 року укладено договір поруки №12/14/1259, відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникають майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредит в розмірі 51 547,54 доларів США, сплатити проценти за користування в розмірі 13,75% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора пов'язані з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору.
У зв'язку з неналежним виконання АТ «5-й Київський авторемонтний завод» обов'язків за кредитним договором №012/14/413 від 24.06.2008 року станом на 07.10.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 1 310,09 доларів США, з яких заборгованість по відсоткам складала 1 086,30 доларів США, пеня за прострочення по кредиту 192,66 доларів США, пеня за прострочення відсотків 31,13 доларів США.
З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «5-й Київський авторемонтний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 року ПАТ «5-й Київський авторемонтний завод» визнано банкрутом, його господарську діяльність завершено. Строк виконання всіх грошових зобов'язань на підставі цієї постанови вважається таким що настав 26.03.2014 року, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута з 26.03.2014 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року постанову Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 року скасовано, справу направлено до місцевого суду для подальшого розгляду.
Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач просив стягнути на його користь суму заборгованості станом на 07.10.2014 року в розмірі 1 310,09 доларів США з ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 543, 554 ЦК України.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновків що, оскільки, згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом нарахування неустойки та процентів за всіма видами заборгованості банкрута припиняється, то обгрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за виключенням часу дії постанови Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 року, а саме з 04.11.2013 року по 25.03.2014 року в сумі 265,70 доларів США та з 07.08.2014 року по 16.09.2014 року в сумі 192,25 доларів США, що загалом становить 457,95 доларів США.
Пеня в свою чергу підлягає стягненню за період з 01.10.2013 року до 06.11.2013 року, тобто до моменту постановлення Господарським судом м. Києва ухвали від 07.11.2013 року про порушення справи про банкрутство, що становить 2,91 доларів США.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що позичальник неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 07.10.2014 року заборгованість за кредитним договором №012/14/413 від 24.06.2008 року становить 1 310,09 доларів США та складається з заборгованості за відсотками в розмірі 1 086,30 доларів США, пені за прострочення кредиту в сумі 192,66 доларів США та пені за прострочення відсотків в розмірі 31,13 доларів США (а.с. 54-55).
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно п. 1.1. договору іпотеки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитних зобов'язань, які випливають з умов кредитного договору.
Зважаючи на викладене висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5 як з поручителя є законним та обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «5-й Київський авторемонтний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
26.03.2014 року Постановою Господарського суду м. Києва боржника ПАТ «5-й Київський авторемонтний завод» визнано банкрутом.
Статтею 38 Закону передбачено що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, яка включає в себе заборгованість по відсоткам та пені, за період з урахуванням виключення часу дії ухвали Господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року про порушення провадження у справі про банкрутство та постанови Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 року про визнання боржника банкрутом.
Доводи апеляційної скарги Пащенка С.М. в інтересах ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що рішення районного суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року постанову Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 року про визнання боржника банкрутом скасовано, а тому втрачають силу ті наслідки, які з даної постанови випливали, а саме припинення нарахування процентів за користування кредитом, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Так, на підтвердження вказаних доводів апеляційної скарги апелянт посилається на постанову Верховного суду України від 26.06.2013 року. Натомість вказана постанова не може бути прийнята до уваги оскільки з правовідносин, що були предметом перегляду, вбачається, що скасовуючи постанову про банкрутство, суд вищої інстанції припинив провадження усправі пробанкрутство узв'язку з порушенням без достатніх правових підстав справи пробанкрутство боржника за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 51 Закону України "Провідновлення платоспроможності боржника абовизнання його банкрутом».
Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року провадження у справі про банкрутство не було припинено. Згідно вказаної постанови справу направлено до місцевого суду для подальшого розгляду.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги позивача про те, що наявність в особи статусу кредитора в межах справи про банкрутство не може обмежувати цю особу у правах відносно третіх осіб, у тому числі й у праві на позов до поручителя, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів не має застосовуватись до таких прав.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, відсотки та пеня за кредитним договором №012/14/413 від 24.06.2008 року, які не нараховувались на підставі ст. ст. 19, 38 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не можуть бути стягнуті з поручителя, оскільки останній відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про те, що починаючи з 23.06.2009 року розмір процентної ставки не було встановлено договором, а тому нарахування відсотків повинно відбуватись на підставі ст. 1048 ЦК України, також підлягають відхиленню з огляду на наступне.
Так, п. 2.1 кредитного договору №012/14/413 від 24.06.2008 року встановлено, що плата за користування кредитом в строк до 23.06.2009 року розраховується на основі процентної ставки 12,25 %.
12.12.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду №012/14/413/207 до кредитного договору №012/14/413 від 24.06.2008 року, відповідно до якої були внесені зміни до п. 1.1, 2.1 кредитного договору, зокрема встановлено відсоткову ставку в розмірі 13,75 % річних.
Частиною 2 п. 2.1 договору встановлено, що не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку дії процентної ставки кредитор повідомляє позичальника про встановлений розмір процентної ставки на наступний строк користування кредитними коштами.
Діючий розмір процентної ставки залишається без змін на наступний строк користування кредитними коштами, що не може перевищувати 365/366 календарних днів, у випадку відсутності повідомлення кредитора за 10 календарних днів до закінчення строку дії процентної ставки.
Враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення кредитором позичальника про встановлений розмір процентної ставки на наступний строк, процентна ставка нараховувалась на підставі діючого розміру 13,75 % відповідно до додаткової угоди №012/14/413/207 від 12.12.2008 року.
Натомість, колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірного стягнення з неї заборгованості у доларовому еквіваленті.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Зважаючи на зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди, у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті, повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Так, зі змісту уточненої позовної заяви вбачається що розрахунок заборгованості відповідача здійснений станом на 07.10.2014 року. В цьому ж розрахунку, що міститься на аркуші справи 54, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначає курс НБУ станом на 07.10.2014 року що складає 12,966 грн.
Таким чином, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу (1 доларів США - 12,966 грн.) та дорівнює сумі 5 975,51 грн.
У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.
Враховуючи зазначене, апеляційна скарга Пащенка С.М. в інтересах ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає відхиленню, апеляційна скарга ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з зазначенням суми заборгованості, що підлягає стягненню, в гривневому еквіваленті.
Керуючись ст. ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Пащенка Сергія Миколайовича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року змінити в частині стягнення заборгованості та визначити розмір заборгованості, який підлягає стягненню, в сумі 5 975 грн. 51 коп.
В решті зазначене рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: