3 лютого 2015 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Нежури В.А., Соколової В.В.
при секретарі - Троц В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 16.07.2008 р. між ним та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% за користування кредитними коштами.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних кошти та сплати процентів за їх користування, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом розмірі 2 642,26 грн., процентам за користування кредитом у сумі 7 674,98 грн., а також штраф відповідно до п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 515,86 грн. (процентна складова), а всього 11 333,10 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.11.2014 р. в задоволені позову відмовлено.
Справа №754/10126/14-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/426/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.
В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Банку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки п. 9.12. Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору, передбачає дію договору протягом 12 місяців з моменту його підписання та автоматичну пролонгацію на такий же термін у разі, якщо жодна зі сторін не заявляє про його припинення.
Оскільки жодна з сторін не заявляла про припинення договору кредиту № б/н від
16.07.2008 р. він є чинним, а тому строк позовної давності не пропущений, а його відлік розпочнеться лише з наступного дня після закінчення дії договору.
Крім того вказував на те, що строк дії отриманої відповідачем платіжної кредитної картки не припиняє строку дії договору кредиту, а Умови та Правила надання банківських послуг не містять положень про те, що строк дії договору та строк дії картки є тотожними поняттями.
В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив надати строк для додаткових пояснень, однак в подальшому в судове засідання не з'явився.
Представник ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.07.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір банківських послуг № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 3 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних за користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості.
16.07.2008 року ОСОБА_1 ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які разом з заявою клієнта складають договір про надання банківських послуг, а також отримав видану Банком платіжну кредитну картку «METRO» з ПІН-кодом.
Відповідно до п. 6.5. розділу І кредитного договору, відповідач зобов'язався здійснювати погашення заборгованості за кредитом, процентах за користування ним, перевищенню витрат платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.
Згідно п. 5.4. розділу ІІ договору, строк погашення кредиту в повному обсязі зазначено не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці.
На порушення умов укладеного договору, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим станом на 16.04.2014 р. у нього утворилася заборгованість у розмірі 11 333,10 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності за захистом свого цивільного права на застосуванні якого заявляв представник відповідача.
Такий висновок ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до п. 2.12. розділу І договору від 16.07.2008 р., договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про закінчення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.
Згідно п. 3.1. розділу І кредитного договору, Банк відкриває клієнту картрахунки, видає клієнту карти, їх вид та строк дії визначений в заяві та пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг.
Пунктом 3.1.1. розділу ІІ цього договору визначено, що строк дії карти зазначений на лицьовій стороні карти (місяць та рік). Карта дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.
Перебіг позовної давності за загальним правилом, визначеним ч.1 ст.261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливу останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.
Як убачається з заяви ОСОБА_1 від 16.07.2008 р. про отримання кредитних коштів та платіжної кредитної картки, термін її дії - 05.2010 р. Представник позивача зазначених обставин не спростовував.
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 17.06.2014 р., тобто після закінчення встановленого законом трирічного строку для звернення до суду за захистом порушеного права, початок якого слід рахувати зі спливом останнього дня місяця дії виданої банком картки.
У запереченнях на позов представник відповідача ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності.
Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
З урахуванням наведеного суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому вона задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: