Справа №757/21841/14-ц Головуючий 1 інстанції - Середа К.О.
Апеляційне провадження Доповідач - Борисова О.В.
№22-ц/796/1479/2015
м. Київ
29 січня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Шалапуда Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Київського військового ліцею імені Івана Богуна на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року у справі за позовом Київського військового ліцею імені Івана Богуна до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -
У серпні 2014 року позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 в якому просив стягнути з останнього матеріальну шкоду нанесену державі в особі Київського військового ліцею ім. І. Богуна у розмірі 87 127, 31 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що в результаті ДТП 06 травня 2014 року, яке сталося з вини ОСОБА_3 було пошкоджено ввірений останньому службовий автомобіль «УАЗ-39621», вартість відновлювального ремонту якого складає 87127,31 грн.
Посилаючись на п.13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, з огляду на те, що пошкоджений внаслідок ДТП службовий автомобіль був переданий відповідачу під звіт для використання, вважає, що в даному випадку відповідач повинен нести повну матеріальну відповідальність в розмірі відновлювального ремонту 87127,31 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Київського військового ліцею імені Івана Богуна в якості відшкодування заподіяної шкоди 193,67 грн.
Стягнутоз ОСОБА_3на користь держави в особі Київського військового ліцею імені Івана Богуна судовий збір у розмірі 1,94 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач Київський військовий ліцей ім. І. Богуна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позивачем були надані суду всі належні, допустимі, достовірні та достатні докази для притягнення відповідача до повної матеріальної відповідальності, а тому відповідно до п.13 Положень та ст. 1166, 1192 ЦК України стягненню з останнього підлягає вся вартість відновлювального ремонту у розмірі 87127,31 грн.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до витягу з Наказу начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна ( по стройовій частині) від 30 квітня 2013 року № 83 солдата ОСОБА_3 , військовослужбовця строкової військової служби взводу матеріального забезпечення, призначено на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення, ВОС - 837037А.
Згідно з Наказом начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна від 09 січня 2014 року №10 «Про закріплення автомобільної техніки» за солдатом ОСОБА_3 закріплено автомобіль УАЗ 3962 д.н.з. НОМЕР_3.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 06 травня 2014 року приблизно о 16,25 год., керуючи технічно справним автомобілем «УАЗ», д.н.з. НОМЕР_3, на 18-му кілометрі Дніпропетровського шосе в м. Києві, не переконавшись, що це буде безпечно, здійснив розворот, перетнув подвійну суцільну смугу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_3, що призвело до пошкодження вищевказаних транспортних засобів та тілесних ушкоджень у обох водіїв, чим порушив п.п.10.1, 10.4, 2.3б Правил дорожнього руху України.
25 червня 2014 року старшим слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві, капітаном міліції ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12014100000000765 від 07 травня 2014 року по факту дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль «УАЗ», д.н.з. НОМЕР_3, яким керував солдат строкової військової служби Київського військового ліцею ім. І. Богуна ОСОБА_3, є службовим автомобілем, який перебуває на балансі Київського військового ліцею імені Івана Богуна.
Відповідно до інвентарної картки №3 обліку основних засобів в бюджетних установах - автомобіль УАЗ -39621 (інвентарний номер НОМЕР_4), первинна вартість - 17597 грн., знос за період з 2002-2005 роки склав 17 597 грн. (4399, 25 грн. х 4 роки), що свідчить про те, що балансова вартість даного майна на день розгляду справи в суді складає 0,00 грн.
Доказів списання даного майна - автомобіля «УАЗ», д.н.з. НОМЕР_3, інвентарний номер НОМЕР_4, матеріали справи не містять, тобто даний автомобіль використовується позивачем безпосередньо за його цільовим призначенням - для перевезення хворих.
21 липня 2014 року Центром експертної оцінки майна було складено звіт № 52/14 з оцінки матеріального збитку транспортного засобу, яким встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «УАЗ» 39621 (реєстр. № НОМЕР_3) внаслідок ДТП складає 44098,08 грн., тоді як відповідно до калькуляції (додаток 2 до звіту № 52/14) вартість відновлювального ремонту складає 87 127,31 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
За змістом ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Підстави та порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верхової Ради України від 23 червня 1995 № 243/95-ВР.
За правилами пунктів 8, 10, 13 Положення вбачається, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна, несуть повну або обмежену матеріальну відповідальність.
Відповідно до п.10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:
-умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;
- приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;
- заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;
- дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;
- недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Задовольняючи частково позовні вимоги та обмежуючи матеріальну відповідальність відповідача у розмірі місячного грошового забезпечення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що шкода заподіяна позивачу в результаті недбалого виконання солдатом строкової військової служби Київського військового ліцею імені Івана Богуна ОСОБА_3 службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та недотримання Правил дорожнього руху України, а тому він має нести матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 10 Положення.
Доводи апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру матеріального відшкодування застосуванню підлягає саме ч.5 п. 13 Положення не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.
Вирішальним критерієм відмінності застосування п.10 замість п.13 Положення в даному випадку є факт недбалого виконання відповідачем службових обов'язків в результаті якого позивачу завдано матеріальну шкоду.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи дорожнього листа Київського військового ліцею ім. І. Богуна від 06 травня 2014 року № 411, на момент заподіяння матеріальної шкоди ОСОБА_3 виконував покладені на нього службові обов'язки, а тому відшкодування має проводитись за правилом п.10 Положення.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем в судовому засіданні визнаний факт передачі йому автомобіля «УАЗ» д.н.з. НОМЕР_3 під звіт, оскільки, як вбачається з пояснень відповідача вказаний автомобіль був за ним закріплений та його використання було пов'язано з виконанням ОСОБА_3 його службових обов'язків.
Посилання апелянта, як на підтвердження факту передачі автомобіля під звіт на рапорт про прийом - передачу автомобіля підписаний ОСОБА_3, паспорт автомобіля та на наказ начальника ліцею №10 від 09 січня 2014 року № 10 колегія суддів відхиляє, оскільки вказані докази не свідчать про передачу вказаного автомобіля відповідачу саме під звіт з покладенням на останнього повної матеріальної відповідальності.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на їх правильність та не можуть бути прийняті до уваги.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні та наявними в матеріалах справи доказами, і, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Підстав для його скасування не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача Київського військового ліцею імені Івана Богуна - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: