Справа №760/17213/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Калініченко О.Б.
Апеляційне провадження Доповідач - Борисова О.В.
№ 22-ц/796/1924/2015
м. Київ
22 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Шалапуда Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Могилян Людмили Василівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,-
Позивач в серпні 2013 року звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свою позовну заяву тим, що відповідно до укладеного договору від 22 лютого 2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді овердрафту шляхом кредитування поточного рахунку в розмірі ліміту кредитування, який становить 46 500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 26% річних та за користування простроченим кредитом в розмірі 36 % річних.
Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 40847,35 грн., з яких 25582,16 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 15 265,19 грн. - несплачені проценти, яку позивач на підставі договору факторингу від 27 січня 2012 року просить стягнути з ОСОБА_2
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором овердрафту відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивачаТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Могилян Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вважає, що рішення суду є необґрунтованим, незаконним та таким, що постановлено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, строк виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів по договору овердрафту чітко визначений датою остаточного повернення кредиту - 22 лютого 2013 року, тобто строк звернення до суду позивачем не пропущений, а тому немає підстав для застосування строку позовної давності.
В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Могилян Л.В. підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовні вимоги без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, про застосування якої було заявлено представником відповідача до ухвалення судом рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій суми або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом встановлено, що 22 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено договір №007/232/07/01 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), згідно з умовами якого ОСОБА_2 було надано овердрафт шляхом кредитування поточного рахунку в межах ліміту в розмірі 46500 грн. для забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором майнового страхування майна, що перебувало у заставі банку, а також для погашення непрострочених відсотків за іншим споживчим кредитним договором, укладеним між тими ж сторонами.
Відповідно до п.4.1 договору овердрафту за користування простроченим кредитом відповідач мав сплачувати 26% річних, а за користування простроченими кредитними коштами встановлювалась ставка в розмірі 36% річних.
Згідно з п. 6.1 цього договору будь-який кредит, виданий в рамках овердрафту, має бути погашений не пізніше останнього робочого дня місяця наступного за місяцем надання такого кредиту.
Із виписки по кредитному договору, наданої представником позивача, вбачається, що остання сума кредиту - 552,71 грн. була отримана відповідачем в рамках овердрафту 31 травня 2010 року, загальна сума заборгованості за тілом кредиту на той момент складала 25582,16 грн. і в подальшому не змінювалася та включена до позовних вимог.
Таким чином, відповідно до умов п. 6.1 договору заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту в повному обсязі ( в розмірі 25 582,16 грн.), набула статусу простроченої 01 липня 2010 року, і в ПАТ «ОТП Банк» виникло право пред'явити вимогу про стягнення заборгованості.
Заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за користування отриманими в кредит коштами становить 15265,19 грн.
На підставі договору факторингу від 27 січня 2012 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №007/232/07/01 від 22 лютого 2007 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2
Статтею 262 ЦК України передбачено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач звернувся 07 серпня 2013 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, початок перебігу якого розпочався з 01 липня 2010 року - дати, з якої заборгованість відповідача набула статус простроченої.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі зробленою до винесення судом рішення, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно з ст.266 ЦК України зі сплином позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.
Позивачем пропущено строк позовної давності, про сплив якого було заявлено представником відповідача до постановлення судового рішення у суді першої інстанції.
А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості з відповідача, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.
Згідно з ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексом.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що строк позовної давності за даним позовом не сплинув, оскільки договір №007/232/07/01 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором та за кредитним договором №СL-007/025/2007 від 22 лютого 2007 року, яким передбачена дата остаточного повернення кредиту 22 лютого 2013 року колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.
Пунктом 15.2 договору овердрафту №007/232/07/01 визначено, що він діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по договору про кредитування поточного рахунку овердрафту та споживчому кредитному договору.
Разом з тим, відповідно до п. 6.1 договору овердрафту будь-який кредит, має бути погашений не пізніше останнього робочого дня місяця наступного за місяцем надання такого кредиту.
Остання сума кредиту була отримана відповідачем в рамках овердрафту 31 травня 2010 року і мала бути повернута банку до 30 червня 2010 року, що не було виконано відповідачем, а тому заборгованість з 01 липня 2010 року набула статусу простроченої, і у ПАТ «ОТП Банк» виникло право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
Колегія суддів вважає, що зобов'язання відповідача щодо остаточного повернення кредиту в строк до 22 лютого 2013 року за кредитним договором №СL-007/025/2007 від 22 лютого 2007 року не свідчать про відсутність порушеного права позивача за договором №007/232/07/01 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), яким передбачено інший порядок та строк повернення кредиту.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки апелянт не надав будь-яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скарга представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Могилян ЛюдмилиВасилівни відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: