Апеляційний суд міста Києва
Справа № 22-ц/796/1871/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Бобровник О.В.
Доповідач - Кабанченко О.А.
27 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Рубан С.М.,
Желепи О.В.
при секретарі - Осмолович В.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» - Сорочана Віталія Володимировича на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року
в справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.
Стягнуто з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 9526,22 грн., судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
В решті вимоги залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не взято до уваги аварійний сертифікат № 004 від 29серпня 2013 року, складений за наслідками перевірки обставин ДТП від 31 січня 2013 року, якийсвідчить про порушення правил маневруванняпід час заявленої позивачем ДТП саме водієм автомобіля «Мерседес-Бенз» н.з. НОМЕР_1, отже судом безпідставно було задоволено позовні вимоги, оскількипорушень ПДР водієм ОСОБА_6 допущено не було. Вказує також на те, що доказів про факт проведення відновлюваного ремонту позивач не надав. Розмір страхового відшкодування визначений судом невірно, без відрахування ПДВ та франшизи, як це передбачено законом.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 31 січня 2013 року о 10 год. 50 хв. в м. Києві відбулась ДТП за участю автомобіля Тойота д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Мерседес д.н. НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачу, внаслідок якої були пошкоджені вказані транспортні засоби що підтверджується копією довідки про настання ДТП (а.с. 8).
Позивач, дізнавшись, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент настання ДТП була застрахована ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» згідно Полісу № АС0610738, звернулась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.
При зверненні позивача із заявою про дорожньо-транспортну пригоду відповідачем в строки та порядку, визначеному законом, було проведено оцінку аварійно-пошкодженого автомобіля, що належить позивачу.
Відповідно до Звіту №0584 від 14 лютого 2013 року з оцінки транспортного засобу, вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мегсесіеs-Вепz» н.з., НОМЕР_1, складає 9 526,22 грн. з урахуванням фізичного зносу автомобіля в т.ч. ПДВ: 945.38 грн. (а.с. 62-64).
Доказів, що свідчать про факт проведення відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля, позивачем не надавалось..
Листом № 2485 від 25 квітня 2013 року відповідачем було повідомлено позивача про те, що не має законних підстав для задоволення майнових вимог позивача з посиланням на п. 1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування», із зазначенням, що водій автомобіля Тойота, д.н. НОМЕР_2, користується імунітетом від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції.
У червні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування своїх вимог на безпідставність відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, просила постановити рішення про стягнення на її користь з відповідача орієнтовану вартість відновлювального ремонту належного їй автомобіля в сумі 20 000 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в зв'язку із пошкодженням її автомобіля є обґрунтованими та доведеними.
При цьому суд керувався наступними положеннями закону та нормативно-правових актів.
Так, відповідно до п.п. 12, 13 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом президента України від 10 червня 1993 року N° 198X93, глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються особистою недоторканістю і не можуть бути заарештовані або затримані. Глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України у цивільних справах.
Імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки, коли глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи у зв'язку з позовами про належне їм нерухоме майно на території України, спадкування, а також у зв'язку з позовами, що випливають з їх професійної або комерційної діяльності, що здійснюються ними за межами службових обов'язків.
Пунктом 1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Відповідно до п. 11.4 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС №77 від 26 лютого 2009 року, при порушення правил дорожнього руху особою, яка має імунітет, після перевірки документів, що посвідчують її особу і підтверджують статус (дипломатичний паспорт, дипломатична картка, консульська картка), уповноваженою особою ДАІ МВС складається рапорт, а документи повертаються власнику.
Згідно до п. 11.6 вказаної Інструкції, рапорт та інші матеріали щодо порушення ПДР особами, які мають дипломатичний імунітет, у п'ятиденний строк надсилаються до УДАІ МВС України з подальшою передачею їх до Міністерства закордонних справ України, про що особа, яка має дипломатичний імунітет, попереджається на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З п. 2.4 рекомендацій дирекції МТСБУ щодо вирішення питань у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Додаток до п. 1 протоколу Президії МТСБУ № 153 від 27 квітня 2006 року) вбачається, що відповідно до п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка маж право на відшкодування, подає страховику заяву, до якої додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, а також інші документи. Примушування особи, яка має право на відшкодування, до надання постанови суду про накладання адміністративного стягнення на особу, відповідальність якої застрахована, не є виправданим з наступних підстав.
На особу, яка має право на отримання страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не може бути покладений обов'язок по доказуванню вини особи, відповідальність якої застрахована за таким договором, оскільки такий обов'язок не покладений чинним цивільно-процесуальним законодавством України на позивача. І у випадку судового вирішення спору судом буде застосовуватися принцип презумпції вини.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, лише з питань: чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (об'єктивна сторона правопорушення). Питання вини заподіювача шкоди (складової суб'єктивної сторони правопорушення) досліджується судом на рівні інших доказів по цивільній або господарській справі.
Відповідно до норм КУпАП особа, яка спричинила ДТП, може бути звільнена від притягнення до адміністративної відповідальності у зв'язку із закінченням строку накладання адмінстягнення в той час, як строк притягнення до цивільної відповідальності не сплине.
Таким чином, МТСБУ у наведених положеннях рекомендацій зазначає, що постанова суду про накладання адміністративного стягнення не може розглядатися страховиком як єдиний та обов'язковий доказ існування підстав для притягнення особи, відповідальність якої застрахована, до цивільно-правової відповідальності. Цей документ суду має оцінюватися страховиком на рівні із іншими документальними доказами.
Відсутність такого документа не може свідчити про відсутність страхового випадку.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції встановивши, що водій автомобіля Тойота, цивільна-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем, та який користується імунітетом від адміністративної юрисдикції, у зв'язку з чим не міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху (порушення правил маневрування), про що був складений відповідний рапорт (протокол), що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ Печерського РУ м. Києва № 9152515, дійшов до вірного висновку, що відповідач повинен був прийняти рішення про виплату страхового відшкодування за заявою позивача на підставі тих документів, а саме довідки про дорожньо-транспортну пригоду та протоколу про адміністративне правопорушення, які були нею долучені до заяви.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Разом з тим, при визначенні розміру страхового відшкодування судом не враховано, що умовами полісу №АС/0610738 передбачену франшизу у розмірі 500 грн., а ст. 12 п. 2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір страхового відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту та встановленої при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З урахуванням зазначених положень Закону, рішення суду в частині визначення суми розміру страхового відшкодування підлягає зміні - розмір суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3, - зменшенню до 9 026,22 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд при вирішенні спору повинен був виходити з висновків аварійного комісара, які наведені у сертифікаті №004 від 29 серпня 2013 року, відповідно до яких ДТП сталася з вини водія ОСОБА_5, який керував автомобілем «Мегсесіеs-Вепz» н.з., НОМЕР_1, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, чинним законодавством встановлений порядок оформлення матеріалів ДТП, відповідно до якого працівниками ДАІ визначається ким з учасників ДТП допущене порушення Правил дорожнього-руху та складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб (Інструкція з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушенняч у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затверджена наказом МВС №77 від 26 лютого 2009 року). Судом встановлено, що працівниками ДАІ винним у ДТП було визнано водія автомобілю Тойота, д.н. НОМЕР_2, яким було порушено правила маневрування, що зазначено у довідці про ДТП №915215. Дії та висновки працівників ДАІ не оскаржувались, клопотань про проведення автотехнічної експертизи сторонами не заявлялось, отже довідка, складена працівниками ДАІ, якою встановлено вину одного з учасників ДТП, є належним доказом в справі, і висновки сертифікату аварійного комісара не спростовують висновків працівників ДАІ.
До того ж, зазначений сертифікат був виданий 29 серпня 2013 року, в той час як у виплаті страхового відшкодування позивачу було відмовлено 25 квітня 2013 року з інших підстав, а саме з посиланням на п. 1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування» та на те, що водій автомобіля Тойота, д.н. НОМЕР_2, користується імунітетом від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції.
Судова колегія не погоджується також з доводами апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру страхового відшкодування підлягала відрахуванню сума ПДВ на підставі п. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка набрала законної сили 4 лютого 2013 року), оскільки відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 5 липня 2012 року №5090-17 норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування, укладених до набрання чинності цим Законом, а договір обов'язкового страхування відповідальності в даному випадку був укладений 23 січня 2013 року. В редакції Закону, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин сторін, не було передбачено утримання із суми страхового відшкодування суми ПДВ до надання потерпілим підтверджуючих документів про оплату проведеного ремонту.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» - СорочанаВіталія Володимировича задовольнити частково.
Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року змінити - зменшити розмір суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 до 9 026,22 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: