22 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Пікуль А.А., Поливач Л.Д.
при секретарі: Бугаю О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки недійсним,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/2017/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук О.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі по тексту - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки недійсним.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ПАТ «Альфа - Банк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа - Банк» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що з дати винесення наказу Шахтарським міськрайонним судом Донецької області від 07 жовтня 2009 року про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490045906 у розмірі 133 566 грн. 32 коп. ПАТ «Альфа-Банк» і далі мав законне право нараховувати відсотки та пеню. Більше того, вказаний судовий наказ боржником виконано в повному обсязі не було, заборгованість за тілом кредиту існує і на сьогоднішній день. Також, вважає безпідставними посилання суду на те, що у розрахунку заборгованості зазначено про списання боргу, оскільки в ньому просто зазначено, що рішеннями загальних зборів № 98 від 15 листопада 2011 року заборгованість по даному кредиту визнана безнадійною і відповідно весь залишок по кредиту було позначено як прострочення зобов'язання, що не припинило нарахування відсотків та пені. Відповідно у суду були відсутні підстави для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважала, що спір вирішений судом правильно.
Представник ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_3 та особисто ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином,ОСОБА_2 забезпечив явку в судове засідання свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 серпня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 490045906, за умовами якого ЗАТ «Альфа-Банк» надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 27 001,98 доларів США, зі сплатою 12 % річних, кінцевим терміном повернення до 22 серпня 2013 року (а.с.8-17).
Також, 22 серпня 2007 року між ЗАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_3. було укладено договір поруки № 490045906-П, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору № 490045906 або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому (а.с.21-22).
ОСОБА_2 в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 22 серпня 2012 року становила 14 365,70 доларів США, що за курсом НБУ на 22 серпня 2012 року складає 114 825,01 грн.; за відсотками - 4910,72 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 39 251,35 грн.; пеня - 153 061,42 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 1 223 419,96 грн. (а.с.32).
07 жовтня 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області видано судовий наказ, відповідно до якого було стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 166 532 грн. 05 коп., по процентам - 8 344, 60 грн., пені в розмірі 14 357, 78 грн. - всього в розмірі 189 234, 43 грн. та в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль (а.с.90-94).
Як вбачається з постанови старшого державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва ОСОБА_7 від 27 березня 2012 року про повернення виконавчого документу стягувачеві, заставне майно - автомобіль HYUNDAI SONATA, на який звернуто стягнення судовим наказом реалізовано з прилюдних торгів, а кошти в розмірі 66 993 грн. перерахованого на рахунок стягувача (а.с.66-67).
В жовтні 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490045906 від 22 серпня 2007 року в розмірі 288 652,56 коп., з яких 114 825, 01 грн. - борг за кредитом, 39 251, 35 грн. - по відсоткам, 134 576, 20 грн. - пеня.
В ході розгляду справи представник позивача зменшив заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 151 125,07 грн. (а.с.124, т.1).
15 квітня 2013 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 червня 2013 року, провадження у справі в частині вимог ПАБ «Альфа-Банк» до відповідачів про стягнення заборгованості в частині вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, пені та відсотків нарахованих до 07 жовтня 2009 року закрито з тих підставі, що судовим наказом виданим Шахтарським міськрайонним судом Донецької області від 07 жовтня 2009 року, стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 189 234 грн. 43 коп. та звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль HYUNDAI SONATA (а.с.127-128, 158, т.1).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк».
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відповідачів є недоведеними та необґрунтованими, зокрема,недоведеним є правомірність нарахування позивачем пені за умови відсутності боргу по тілу кредиту, а також, уточнюючі свої позовні вимоги, позивач не зазначив, з яких сум та за який період нараховується заборгованість у розмірі 151 125 грн. 07 коп.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 3 зазначеної норми пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до змісту заяви про уточнення позовних вимог ПАБ «Альфа-Банк» просив суд стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість яка складається з відсотків у розмірі 30 906 грн. 65 коп. та пені у сумі 120 218 грн. 42 коп. При цьому, заборгованість по тілу кредиту становить 0 грн. (а.с.124, т.1).
З розрахунку заборгованості, наданого ПАТ ПАБ «Альфа-Банк», вбачається, що кошти в розмірі 66 993 грн. перерахованих у зв'язку з реалізацією на прилюдних торгах заставного майна - автомобіля HYUNDAI SONATA зараховані 22 грудня 2011 року та після цього борг по тілу кредиту та відсоткам за користування банком не нараховувався (а.с.34, т.1).
При цьому, з зазначеного розрахунку вбачається, що рішенням правління Банку № 98 від 15 листопада 2011 року заборгованість відповідача списано, а починаючи з 22 січня 2012 року нараховується тільки пеня (а.с.33-34, т.1).
Судом першої інстанції ПАТ «Альфа-Банк» було зобов'язано надати рішення правління про списання боргу з відповідача, проте, ПАТ «Альфа-Банк» на вимогу суду не відреагував.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ухвалою Апеляційного міста Києва від 11 грудня 2014 року було повторно витребувано від ПАТ «Альфа-Банк» рішення правління ПАТ «Альфа-Банк» № 98 від 15 листопада 2011 року (а.с.89-90).
Разом тим, вимоги суду позивачем не було виконано, відповідного рішення не надано. На виконання вимог вказаної ухвали ПАТ «Альфа-Банк» надіслав лист, в якому зазначив, що індивідуального рішення про списання заборгованості по кредитному договору, укладеному зі ОСОБА_2 прийнято не було. Дані містяться у додатку та стосуються усіх кредитів, заборгованість за якими визнано безнадійною, а тому ПАТ «Альфа-Банк» не має можливості надати рішення правління № 98 від 15 листопада 2011 року, оскільки воно стосується не лише відповідача, а й інших позичальників.
Однією із засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів стороні та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Суд першої інстанції вжив всіх передбачених процесуальним законом заходів для повного з'ясування обставин справи. Підстав вважати, що районний суд порушив вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, немає.
Відповідно до встановленого ст.11 ЦПК принципу диспозитивності цивільного судочинства особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В даному випадку, позивач, який є юридичною особою і має відділ судового супроводження Управління юридичного стягнення Департаменту стягнення кредитів, не скористався належними процесуальними правами, та діючи на власний розсуд, не вчинив всіх дій та не надав належних доказів на підтвердження існування у відповідачів заборгованості у заявленому розмірі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» у зв'язку з їх недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним сторонами оскаржене не було, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» відхилити
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді А.А. Пікуль
Л.Д. Поливач