Справа: № 826/15897/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
03 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
при секретарі - Трегубенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києва) про скасування податкового повідомлення - рішення від 08 лютого 2013 року №219/17-20.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на підставі статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києва від 13 липня 2012 року №851/17-20, направлень від 11 грудня 2012 №7368/17-20, №7369/17-20, №7370/17-20 та плану - графіку проведення документальних планових перевірок фізичних осіб - підприємців на ІІІ квартал 2012 року, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.
За результатами перевірки складно Акт №2307/17-20/240616101 від 29 грудня 2012 року (далі - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження (чистого) оподатковуваного доходу за 2011 рік на загальну суму 70754,05 грн. та пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14151,00 грн., в тому числі по періодам: лютий 2011 року - 1910,00 грн., березень 2011 року - 4228,00 грн., липень 2011 року - 5012,80 грн., серпень 2011 року - 3000,00 грн.
Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 08 лютого 2013 року податкового повідомлення - рішення №219/17-20, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 14151,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4007,50 грн.
Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.
Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції, до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, позивачем включені суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, виписаних ТОВ «Глорі Імперіал», ТОВ «Сервістрейд плюс», ТОВ «Темір», ТОВ «Грін Майстер» та ПП «Авітас» за результатами виконання договорів поставки товарів.
Так, відповідно до змісту договору поставки товару №22801, укладеного з ТОВ «Глорі Імперіал» (продавець) та позивачем (покупець) 28/ лютого 2011 року, продавець зобов'язується продати і передати у власність покупцю дезінфекційні засоби та інші товари (товари), а покупець - зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених даних договором.
Товар постачається у кількості та асортименті, вказаних в рахунках - фактурах, які виставляються продавцем покупцю на підставі додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору.
Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами видатковими накладними. Оплата товару проводиться покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Також 28 лютого 2011 року на виконання умов зазначеного договору сторонами було підписано додаток №22801 та 01 березня 2011 року додаток №30106, згідно з якими визначено партії товару та їх вартість.
На виконання названого договору сторонами складено та підписано:рахунок - фактуру №22801 від 28 лютого 2014 року на суму 11460,06 грн. (в тому числі ПДВ 1910,01 грн.), видаткові накладні №22801 від 28 лютого 2014 року на суму 11460,06 грн. (в тому числі ПДВ 1910,01 грн.), №30106 від 01 березня 2011 року на суму 33082,80 грн. (в тому числі ПДВ 5513,80 грн.), податкові накладні №22801 від 28 лютого 2014 року на суму 11460,06 грн. (в тому числі ПДВ 1910,01 грн.), №30106 від 01 березня 2011 року №13002 на суму 33082,80 грн. (в тому числі ПДВ 5513,80 грн.).
Також 01 березня 2011 року між позивачем (замовником) та ТОВ «Сервістрейд Плюс» (виконавцем) було укладено договір №30178, згідно з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе наступні зобов'язання: макетування регламент-методичок (формат А5); друкування, бігування та зшивка; макетування плакатів; друкування плакатів.
Відповідно до розділу 2 названого договору виконавець зобов'язується своєчасно виготовити макети та роздрукувати поліграфічні матеріали згідно додатку, а замовник - надати виконавцю матеріали необхідні для виконання замовлення, перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця кошти згідно рахунку - фактури, а сторони - підписати акт виконаних робіт.
На виконання умов договору сторонами 01 березня 2011 року було підписано додаток №30101, №30102, в яких зазначено об'єм робіт та їх вартість, 29 березня 2011 року акти №32901 та №32902, виконавцем виписано рахунок - фактуру №2903079 від 29 березня 2011 року, податкову накладну №125 від 29 березня 2011 року та 29 березня 2011 року сторонами підписано акт №2903078 здачі - прийняття робіт (надання послуг).
01 липня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Темір» (виконавець) було укладено договір №18/11 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів на автомобільному сполученні України, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання доставити ввірений йому замовником вантаж та супроводжувальні документи до пункту призначення та передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату.
Пунктом 2.1 названого договору закріплено, що виконавець зобов'язаний на вимогу замовника подати під завантаження необхідний тип рухомого складу в технічно справному стані, який забезпечений всіма необхідними для виконання перевезення документами.
Розрахунок за наданні замовнику транспорті послуги, виконується у національній валюті України шляхом банківського переказу єдиним платежем у розмірі 18000,00 грн. Підставою для здійснення оплати замовником є оригінал рахунка - фактури та акта виконаних робіт.
На виконання умов названого договору позивачем надано акт виконаних робіт, складений та підписаний сторонами 30 вересня 2011 року та податку накладну №57 від 29 серпня 2011 року.
Крім того, у липні 2011 року між позивачем та ТОВ «Грін Майстер» мали місце договірні відносини щодо постачання останнім товарів, зазначених у рахунку - фактурі №48 від 27 липня 2011 року та видатковій накладній №57 від 28 липня 2011 року, виписаній на підставі зазначеного рахунку.
Також, між позивачем та ПП «Авітас» 28 лютого 2011 року було підписано договір поставки товару №22804, відповідно до умов якого продавець - ПП «Авітас» зобов'язується продати і передати у власність покупця - позивача дезінфекційні засоби та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.
Товар постачається у кількості та асортименті, вказаних в рахунках - фактурах, які виставляються продавцем покупцю на підставі додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору.
Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами видатковими накладними. Оплата товару проводиться покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Також 01 березня 2011 року на виконання умов зазначеного договору сторонами було підписано додаток №30101, згідно з яким визначено партію товару та її вартість.
На виконання названого договору сторонами складено та підписано:рахунок - фактуру №30173 від 01 березня 2014 року на суму 18000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3000,00 грн.), видаткову накладну №30173 від 01 березня 2014 року на суму 18000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3000,00 грн.), податкову накладну №1 від 01 березня 2014 року на суму 18000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3000,00 грн.).
Проаналізувавши перелічені первинні документи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони підтверджують факт отримання позивачем товарів від ПП «Авітас», ТОВ «Глорі Імперіал». Наявні ж в матеріалах податкові накладні, що були виписані названими контрагентами на ім'я позивача за результатами поставки товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.
Крім того, колегія суддів враховує, що позивачем надано первинні документи, а саме видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, зазначених у видаткових накладних, які складені позивачем у зв'язку з реалізацією придбаних у ПП «Авітас», ТОВ «Глорі Імперіал» дезінфікуючих засобів іншим покупцям.
Разом з тим, матеріали справи не містять податкову накладну, виписану ТОВ «Гірн Майстер» за результатами виконання поставки товарів. На виконання умов договору з ТОВ «Темір» позивачем також не надано товарно-транспортні накладні щодо здійснення перевезень вантажів та документи на підставі яких такі перевезення здійснювались вантажоотримувачам, зазначеним в акті №3009/11 від 30 вересня 2011 року. Так само, позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження необхідності у виготовлені ТОВ «Сервістрейд плюс» виробів з паперу та їх використання у подальшій господарській діяльності позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій з названими контрагентами належними первинними документами, а тому віднесення суми податку на додану вартість з вартості таких послуг та товару до податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на додану вартість у сумі 9240,80 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
У той же час, представником відповідача, як під час розгляду справі у суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи, не надано розрахунку штрафних санкцій, визначених оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визначити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачу саме за безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 9240,80 грн., а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню повністю.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.