04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" січня 2015 р. Справа№ 910/3155/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
ОСОБА_1
при секретарі Кобець М.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 26.11.2014 року;
ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 24.07.2014 року;
ОСОБА_4 - представник за довіреністю від 25.02.2014 року;
від відповідача: ОСОБА_5 - представник за довіреністю від 14.11.2014 року;
від третьої особи: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року
у справі № 910/3155/14 (головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді: Головатюк Л.Д., Ковтун С.А.)
за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс»
до Міністерства оборони України
Третя особа Державна казначейська служба України
про стягнення 5 257 434, 13 грн.
Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 5 257 434, 13 грн. за договором на виконання утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів № 274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201 від 18.04.2012 року.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на виконання утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів №274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201 від 18.04.2012 року в частині здійснення розрахунків за виконані роботи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що під час проведення Департаментом внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міноборони України аудиторської перевірки укладання та повноти виконання умов договору у представництві замовника № 4277 складено аудиторський звіт № 234/3/82/А від 16.08.2013 року та встановлено формальний підхід до виконання обов'язків начальником представництва замовника № 4277 ОСОБА_6
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_7 (головуюча), ОСОБА_8, ОСОБА_1 та призначено до розгляду на 29.01.2015 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.01.2015 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні 29.01.2015 року заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 18.04.2012 року між Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" (надалі - виконавець) та Міністерством оборони України (надалі - замовник) в рамках виконання Імплементаційної угоди між Кабінетом Міністрів України та Організацією НАТО з матеріально-технічного забезпечення і обслуговування (ОМТЗО) про утилізацію стрілецької зброї й легких озброєнь, звичайних боєприпасів і протипіхотних мін типу ПФМ-1, підписаної 21.09.2011 року в м. Брюсселі було укладено договір на виконання утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання (надлишкових) (за кошти Державного бюджету України) №274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201 (надалі - договір).
Згідно п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується в термін, що визначений даним договором, на підставі ліцензії Міністерства промислової політики України від 21.06.2011 року серії АГ №399946 на вид господарської діяльності "Розроблення, реалізація, ремонт, модернізація і утилізація військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї", виконати утилізацію боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів (далі - боєприпаси) за номенклатурою та обсягами, які визначені у "Специфікації боєприпасів, що підлягають утилізації" (додаток №1 до договору).
Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи з утилізації боєприпасів, відповідно до розділів 3 та 4 договору (п. 1.2 договору).
За правовою природою договір №274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201 від 18.04.2012 є договором підряду.
Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору (загальна вартість робіт за цим договором) становить 20 769 392, 17 грн., в тому числі ПДВ (20%) 3 461 565, 36 грн. Ціна договору встановлена відповідно до "Протоколу погодження граничної (лімітної) ціни на роботи з утилізації боєприпасів" (додаток №3 до договору), оформленого відповідно до пункту 4.5 договору.
10.12.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Ддодаткову угоду №2Д/У29-4.2.1/903 до договору, відповідно до п.п. 1, 2 якої сторони погодили замінити у тексті договору слова "Агенція НАТО з технічного обслуговування і постачання (NAMSA)" у всіх відмінках словами "Агенцією НАТО з забезпечення (далі - НСПА)" та п. 3.1 договору викласти в наступній редакції: " 3.1. Ціна договору (загальна вартість робіт за цим договором) становить 20 750 795,28 грн., в тому числі ПДВ (20%) 3 458 465, 88 грн".
Згідно із затвердженим протоколом погодження договірної (фактичної) ціни на роботи з утилізації боєприпасів по договору, загальна вартість робіт складає 20 750 795, 28 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору згідно із статтею 3 Імплементаційної угоди фінансування робіт за договором здійснюється за рахунок фінансових внесків трастового фонду програми НАТО "Партнерство заради миру" та України.
Агенція НАТО з технічного обслуговування і постачання (NAMSA) відповідно до умов договору сплачує виконавцю кошти, що є фіксованим внеском NAMSA, з розрахунку 250 євро за одну тонну (брутто) боєприпасів. Фіксований внесок NAMSA становить 1 500 001, 25 євро (п. 3.3 договору).
Пунктом 3.4 договору визначено, що решта суми, яка визначається різницею між ціною договору визначеною в п. 3.1 договору, та фіксованим внеском NAMSA сплачується за кошти державного бюджету України, у національній валюті України, за рахунок коштів спеціального фонду кошторису Міністерства оборони України, і є фінансовим внеском України. На момент укладення договору, для визначення ціни договору приймається курс 10,471529 грн за 1 євро (станом на 10.04.12). Фінансовий внесок України станом на 10.04.12 становить 5 062 085, 58 грн.
Відповідно до п.п. 3, 4 додаткової угоди №2Д/У29-4.2.1/903 від 10.12.2012 сторони погодили, що фіксований внесок НСПА становить 1 514 639, 25 євро. На момент укладення договору, для визначення ціни договору приймається курс 10,471529 грн. за 1 євро (станом на 10.04.2012). Фінансовий внесок України станом на 10.04.2012 становить 4 890 206, 45 грн.
Згідно із п. 3.5 договору фінансовий внесок України підлягає коригуванню, в залежності від офіційного курсу євро, встановленого Національним банком України, на день конвертації виконавцем коштів за договором за відповідний етап виконаних робіт.
Відповідно до п. 3.7 договору ціна договору є граничною (лімітною) і не може бути перевищена виконавцем. У разі перевищення виконавцем ціни договору, витрати виконавця в частині вищезазначеного перевищення оплаті не підлягають.
Відповідно до п. 6.1.1 договору замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи з утилізації боєприпасів згідно з актом виконаних робіт, що оформлений відповідно до вимог договору.
Замовник має право зменшити вартість виконаних робіт з утилізації на суму витрат, які безпідставно включені до калькуляції фактичних витрат та розрахунково-калькуляційних матеріалів (п. 6.2.6 договору).
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору в періоді з 18.04.2012 року по 20.12.2012 року позивачем було виконано роботи з утилізації боєприпасів на суму 20 750 795,28 грн.
29.03.2013 року сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання виконаних робіт №1, згідно з якого утилізовано 840729 шт. боєприпасів. Вартість робіт становить 20 750 795, 28 грн., в тому числі ПДВ 20% - 3 458 465, 88 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За змістом п. 4.3 договору передбачено, що акт виконаних робіт (зразок - додаток №10 до договору) підтверджує обсяг робіт з утилізації боєприпасів, виконаний виконавцем і прийнятий замовником. Він є підставою для проведення розрахунків між сторонами.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати за фактично виконану роботу з утилізації боєприпасів, відповідно до затвердженого сторонами акту виконаних робіт, протягом 10 банківських днів з дати акцептування рахунку, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом класифікації видатків.
Пунктом 4.2 договору визначено, що при проведенні розрахунків за виконану роботу з утилізації боєприпасів виконавець надає замовнику належним чином оформлений рахунок, у якому зазначається сума, що визначена відповідно до п.п. 3.4 та 3.5 договору, з урахуванням вимог пункту 4.6 договору. До розрахунку обов'язково додається акт виконаних робіт (зразок - додаток №10 до договору) та рахунок-фактура оплати NAMSA робіт, виконаних за умовами договору.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов договору НСПА перерахувало на рахунок позивача грошові кошти у сумі 1 514 639, 25 євро. В результаті конвертації валюти, що надійшла від НСПА, позивач отримав 15 493 361, 15 грн.
Таким чином, різниця між вартістю робіт з утилізації боєприпасів за актом виконаних робіт та сумою грошових коштів, що надійшли від НСПА складає 5 257 434,13 грн. (20 750 795,28 грн. загальної вартості робіт з утилізації - 15 493 361, 15 грн. - кошти, перераховані НСПА).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідач свого зобов'язання з перерахування коштів в рахунок оплати вартості виконаних робіт з утилізації боєприпасів не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 5 257 434, 13 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що фактична вартість витрат на утилізацію боєприпасів за спірним актом виконаних робіт становить 14 282 393, 01 грн., а тому, витрати позивача повністю відшкодовуються коштами, отриманими від НСПА.
При цьому, обґрунтовуючи вартість фактичних витрат позивача на утилізацію боєприпасів у сумі 14 282 393, 01 грн, відповідач посилається на висновок представництва Міністерства оборони України №4277.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З метою вирішення питань чи підтверджуються документально та нормативно висновки за вказаними статтями "Зведеної калькуляції" представництва Міністерства оборони України №4277 та чи відповідає зміст вказаних статей "Зведеної калькуляції" статтям зразку калькуляції фактичних витрат, а також встановлення вартості фактично виконаних позивачем на підставі договору №274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201 від 18.04.2012 року робіт, що наведені у акті № 1 приймання виконаних робіт від 29.03.2013 року, Господарським судом міста Києва, ухвалою від 23.04.2014 року було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Відповідно до висновку експертів №6281/14653/14-45, складеного 30.10.2014 року за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи, встановлено, що висновки за вказаними статтями "Зведеної калькуляції" представництва Міністерства оборони України №4277 щодо зменшення фактичних витрат згідно договору від 18.04.2012 №274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201:
1.1 "Витрати на транспортування та охорону";
1.2. "Основна заробітна плата";
1.3. "Додаткова заробітна плата";
1.4. Загально виробничі витрати ДП "Укроборонсервіс";
1.5. "Адміністративні витрати ДП "Укроборонсервіс";
1.6. "Витрати на збут";
1.7. "Прибуток"
документально та нормативно не підтверджуються. Зміст вказаних статей "Зведеної калькуляції" не відповідає статтям зразку калькуляції фактичних витрат (додаток 12 до договору).
При цьому, встановлено, що за наданими документами витрати ДП "Укроборонсервіс" на утилізацію боєприпасів за договором від №274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201 від 18.04.2012 року, визначені у розрахунково-калькуляційних матеріалах та акті приймання виконаних робіт № 1 від 29.03.2013, нормативно та документально обґрунтовані.
Відповідно до ст. 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Судом встановлено, що в п. 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року попереджено експертів про кримінальну відповідальність, передбачену статями 384 та 385 Кримінального кодексу України.
Так, сторони не надали суду жодних доказів того, що експерт, який проводив експертне дослідження на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року надав завідомо неправдивий висновок.
Таким чином, колегія суддів приймає як належний та допустимий доказ по справі експертний висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Щодо тверджень апелянта, що експертом досліджувались матеріали справи, які витребовувались лише у позивача, то колегія суддів зазначає, що відповідач не був позбавлений права надавати додаткові докази по справі, які б разом із матеріалами справи були передані на дослідження експерту.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджувався факт звільнення від сплати податку на додану вартість послуг, які надавалися за спірним договором.
Однак, колегія суддів не погоджується із даними запереченнями відповідача, оскільки як вбачається із висновку експертів за результатами проведеної комісійної судово-економічної експертизи № 6281/14653/14-45 від 30.10.2014 року, експертом досліджувалось питання щодо нарахування податку на додану вартість та було встановлено, що за наданими документами висновки «Зведеної калькуляції» представництва Міністерства оборони України № 4277 про неврахування статті «податок на додану вартість» документально та нормативно не підтверджуються. При цьому, фактичні витрати за статтею «податок на додану вартість» при утилізації боєприпасів за договором № 274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201 від 18.04.2012 рок, що зазначені у розрахунково-калькуляційних матеріалах та акті приймання виконаних робіт № 1 від 29.03.2013 року, нормативно та документально обгрунтовані
Таким чином, матеріалами справи підтверджується обґрунтованість витрат позивача на виконання робіт з утилізації боєприпасів згідно специфікації, які вказані в акті виконаних робіт №1 від 29.03.2013 року та відповідних розрахунково-калькуляційних документах, а відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу факту завищення позивачем вартості фактичних витрат не доведено.
До того ж, що у відповідності до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Водночас, в ході розгляду даної справи відповідачем не було заявлено про існування недоліків щодо якості або кількості виконаних позивачем робіт.
Також колегія суддів зазначає, що факт відсутності бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення Міністерства від виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція стосовно того, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що факт існування заборгованості за виконані на підставі договору №274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201 від 18.04.2012 року у розмірі 5 257 434, 13 грн., відповідачем не спростовано, а доказів погашення заборгованості в добровільному порядку відповідачем не надано, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року у справі № 910/3155/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року у справі № 910/3155/14 - без змін.
3. Матеріали справи № 910/3155/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Є.Ю. Пономаренко
ОСОБА_1