03.02.2015 р. Справа № 914/4380/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКС ТРЕЙД-МАРКЕТИНГ", м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ГАЛИЧИНА", м. Радехів, Львівська область
про: стягнення боргу за договором надання інформаційно-консультаційних послуг (та підтримку товару на ринку збуту) з врахуванням неустойки, втрат від інфляції та 3 % річних
Суддя Ділай У.І.
За участю представників:
від позивача: Журавель В.О.- представник (Довіреність №2/15 від 15.01.2015р.)
від відповідача: не з'явився
Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКС ТРЕЙД-МАРКЕТИНГ", м. Київ до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ГАЛИЧИНА", м. Радехів, Львівська область про стягнення боргу за договором надання інформаційно-консультаційних послуг (та підтримку товару на ринку збуту) з врахуванням неустойки, втрат від інфляції та 3 % річних.
Ухвалою суду від 15.12.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.01.2015р.
Ухвалою суду від 15.01.2015р. розгляд справи відкладався, з підстав зазначених в ухвалі.
У судовому засіданні 03.02.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Відповідач у судове засідання 03.02.2015р. повторно явку повноважного представника не забезпечив, проте, направив відзив б/н від 03.02.2015р. (вх. №3932/15 від 03.02.2015р.), відповідно до якого просив застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності щодо нарахування та стягнення пені, а також відмовити у стягненні основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Слід зазначити, що у відповідності до положень ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення спору завершується 05.02.2015р. Оскільки за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.
В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:
14.08.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 9, відповідно до п. 1. якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався надавати інформаційно-консультаційні послуги з забезпечення просування товару відповідача, які вказані в додатках до даного договору, на ринку відповідних товарів в межах України, а відповідач - приймати надані послуги і своєчасно оплачувати їх. Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Відповідно до умов п. 5.1.1. договору в редакції, погодженій сторонами в Протоколі розбіжностей до Договору від 14.08.2013р., оплата за послуги, надані позивачем, повинна здійснюватись в наступному за звітним місяці, в розмірі, що забезпечує 100% оплату наданих послуг, і повинна проводитись відповідачем протягом 7 (семи) банківських днів після підписання акту приймання-передачі (але не пізніше 20 числа).
Пунктом 3.1. договору визначається, що конкретний перелік і ціни послуг вказуються в додатках до Договору, відповідно до чого сторони підписали додаток №1 та додаток №2 до договору, в яких погодили обсяг та ціну послуг. Пунктом 3.2. договору визначається, що додатки можуть бути змінені, якщо сторони побажають внести до них зміни, відповідно до чого сторони 05.05.2014р. підписали додаток № 3 до договору, яким внесли зміни в розділи 4 і 5 договору та узгодили новий обсяг та вартість послуг.
Згідно із п. 4.1 договору приймання послуг відповідачем відбувається шляхом підписання актів приймання-передач і послуг.
Послуги по договору надавались позивачем відповідачу в періоди з серпня 2013 р. по січень 2014 р. включно, та з травня по липень 2014р., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучені до матеріалів справи.
Оскільки відповідачем неодноразово порушувались умови оплати послуг, позивач призупиняв надання послуг з лютого по квітень 2014р. включно.
26.03.2014р. відповідач направив позивачу листа № 26/03-01, в якому визнавав заборгованість перед позивачем в розмірі 537591,23грн., пояснюючи її гострим браком обігових коштів та значною кредиторською заборгованістю ПАТ «Галичина», та обіцяв погасити заборгованість перед позивачем. У відповідь на таке звернення позивач на прохання відповідача поновив надання послуг з травня 2014р. після погашення відповідачем частини існуючої на той час заборгованості перед позивачем та підписання сторонами Додатку № 3 до Договору.
22 липня 2014 року сторонами укладено Угоду №1 про розірвання Договору № 9 про надання інформаційно-консультаційних послуг (та підтримку товару на ринку збуту) від 14.08.2013р., відповідно до якої дія договору закінчувалась 01.08.2014р. (копія долучена до матеріалів справи).
Проте, як стверджує позивач, відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, в результаті заборгував останньому 310 923,44грн.
До позовної заяви позивачем долучено копію акту звіряння взаємних розрахунків за період:01.01.2014р.-08.10.2014р. між сторонами спору, в якому зазначено про те, що станом на 08.10.2014р. заборгованість за відповідачем перед позивачем становить 310 923,44грн. Вказаний акт підписаний повноважними представниками та скріплений печатками підприємств.
В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію № 17/10 від 17.10.2014р.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, ТзОВ "ЛЕКС ТРЕЙД-МАРКЕТИНГ" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 310 923,44грн. основного боргу.
Крім того, позивач згідно умов п. 7.2 договору нарахував відповідачу 71129,58грн. неустойки та відповідно до положень ст. 625 ЦК України 3 781,35грн. 3% річних та 23010,77грн. інфляційних втрат.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, сторони уклали договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 9 від 14.08.2013р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Поданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (оригінали оглянуті в судовому засіданні) за періоди з серпня 2013 р. по січень 2014 р. включно, та з травня по липень 2014 р., які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відтисками їх печаток без жодних зауважень та застережень, підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 9 від 14.08.2013р. виконав у повному обсязі, а відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, в результаті чого заборгував перед позивачем 310 923,44грн. Разом з тим слід зазначити, що договірні відносини між сторонами на час розгляду даної справи розірвані, що підтверджується укладеною сторонами 22 липня 2014 року Угодою №1 про розірвання Договору № 9 про надання інформаційно-консультаційних послуг (та підтримку товару на ринку збуту) від 14.08.2013р.
Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Заперечення відповідача про припинення зобов'язання сторін у зв'язку із розірванням договору суд відхиляє зважаючи на наступне.
Відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань (абз. 2 п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Таким чином, суд вважає, що в ході судового розгляду ТзОВ "ЛЕКС ТРЕЙД-МАРКЕТИНГ" доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 9 від 14.08.2013р., а вимоги позовні вимоги про стягнення 310 923,44грн. основного боргу є правомірними.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд встановив, що позивачем допущені помилки у нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 781,35грн. 3% річних та 23 010,77грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 71129,58грн. неустойки, суд зазначає наступне.
У п. 7.2 договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 9 від 14.08.2013р. сторони узгодили, що у разі порушення відповідачем зобов'язань за даним договором (зокрема, у разі прострочення їх оплати) він несе відповідальність у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Проте, в ході судового розгляду відповідачем заявлено про позовну давність щодо вимог позивача.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 257 ЦК України).
Зважаючи на те, що позивач звернувся із позовом до суду за захистом порушеного права в частині стягнення неустойки лише 05.11.2014р., він частково пропустив строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Відтак, враховуючи спеціальну позовну давність в один рік, господарським судом Львівської області самостійно проведено перерахунок суми пені, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України з врахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 29 363,70 грн. пені. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.
Судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 509, 525, 901 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82, 84 ГПК України суд, -
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Галичина" (80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120, ідентифікаційний код 25553579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКС ТРЕЙД-МАРКЕТИНГ" (02152, м. Київ, пр. Тичини, 1/9, ідентифікаційний код 38307741) 310 923,44грн. основного боргу, 3 781,35грн. 3% річних та 23 010,77грн. інфляційних втрат, 29 363,70 грн. пені та 7 265,96 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.02.2015р.
Суддя Ділай У.І.