ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03 лютого 2015 р. Справа № 909/1380/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаври Груп"
вул. Вишгородська, 14, м. Київ, 04074
адреса представника: вул. Софіївська, 17, оф.1, м. Київ, 01001
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агропромислова компанія" Атол"
вул. Достоєвського, 5, м. Івано-Франківськ, 76019
про стягнення 102 035 грн. 80 коп., з яких: 96 865 грн. 00 коп. - основна
заборгованість, 2 419 грн. 07 коп. - пеня та 2 751 грн. 73 коп. - 30 % річних
За участю представників сторін:
від позивача: Крушевська К.В. - юрисконсульт, (довіреність б/н від 17.10.14);
від відповідача: Машталер І.В. - представник, (довіреність б/н від 19.12.14);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаври Груп" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" Атол" про стягнення 102 035 грн. 80 коп., з яких: 96 865 грн. 00 коп. - основна заборгованість, 2 419 грн. 07 коп. - пеня та 2 751 грн. 73 коп. - 30 % річних.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.14 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.12.14.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.14 розгляд справи відкладено в порядку статті 77 ГПК України на 21.01.15.
05.01.15 до господарського суду Івано-Франківської області від ТзОВ "Лаври Груп" надійшла заява про доповнення підстав позову (вх.№ 34/15; а.с.59-62).
При дослідженні зазначеної вище заяви, судом встановлено, що подана заява за своєю правовою природою є заявою про зміну підстав позову.
Згідно приписів частини 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Положення частини четвертої статті 22, які встановлюють строки зміни позивачем предмета або підстави позову, а також строки подання відповідачем зустрічного позову, визнано конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 17-рп/2011 від 13.12.2011. Тобто, згідно з частиною 4 ст.22 ГПК України право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Натомість, в судовому засіданні - 22.12.14, суд почав розгляд справи по суті: суд перейшов безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто з»ясування обставин справи та здійснення їх правової оцінки. Судом з'ясовано чи підтримує позивач свої вимоги, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 10.12.14 представник позивача подав суду оригінал договору транспортного експедирування № УК-16/07/2014 від 16.07.14, який оглянуто судом, судом досліджено докази по справі на які посилався позивач в обгрунтування позовних вимог; даний факт зафіксовано в протоколі судового засідання (а.с. 56).
За наведених обставин та правових норм, суд залишає без розгляду і приєднує до матеріалів справи заяву ТзОВ "Лаври Груп" (вх.№ 34/15 від 05.01.15); розгляд справи здійснюється згідно обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги в позовній заяві (вх. № 15852/14 від 09.12.14; а.с. 2-4).
21.01.15 за участі представників сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 03.02.15.
03.02.15 присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № УК-16/07/2014 транспортного экспедирования від 16.07.2014 в частині проведення оплати передбачених договором послуг, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 96 865 грн. 00 коп. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов»язання, а саме, порушення строків оплати узгодженої сторонами вартості наданих послуг позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 419 грн. 07 коп. та 30 % річних в сумі 2 751 грн. 73 коп.
В ході судових засідань представник позивача стверджував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаври Груп" виконало свої договірні зобов»язання, проте відповідач порушив умови договору в частині оплати за надані послуги. Представник зазначив, що замовник (відповідач) доручив і надав для перевезення вантаж, а експедитор (позивач) зобов»язався надати послуги по транспортно-експедиторському обслуговуванню і організовував перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України та за її межами у відповідності з умовами договору № УК-16/07/2014 транспортного экспедирования від 16.07.2014 і за заявками замовника.
Відповідач проти позову категорично заперечує, що зазначив письмово у відзиві на позов (№8 від 16.01.15; вх.№ 571/15 від 19.01.15; а.с. 83-85). Заперечуючи позов представник стверджує, що між ТзОВ "Лаври Груп" та ТзОВ "Агропромислова компанія" Атол" відсутні будь-які договірні відносити. Впродовж тривалого часу ТзОВ "Агропромислова компанія" Атол" користується транспортно-експедиційними послугами ТзОВ «ЄВРО-ЛОГ УКРАЇНА», на даний час відносини між ними врегульовані договором транспортного експедирування № УК-06/2014 від 23.06.14, який долучено до матеріалів справи (а.с. 88-93). На думку представника відповідача, договір на який посилається позивач в обгрунтування позовних вимог є неукладеним, оскільки відповідь про прийняття пропозиції укласти договір позивачу не направлялася, договір відповідачем не підписаний та не скріплений його печаткою. Щодо заявок замовника відповідач пояснює наступне: 01.08.2014 року жодної заявки на адресу позивача - ТзОВ"Лаври Груп" відповідач не подавав; 20.08.14 ТзОВ "Агропромислова компанія" Атол" направило ТзОВ «ЄВРО-ЛОГ УКРАЇНА» транспортну заявку № 140820-1, того ж дня замовником отримано підтвердження даної заявки. 15.09.14 відповідач направив позивачу транспортні заявки: №140915-1, № 140915-2, 3 140915-3. Проте підтвердження даних заявок відповідачем ТзОВ "Агропромислова компанія" Атол" не отримано.
Згідно вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, всебічно і повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованість в сумі 96 865 грн. 00 коп. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов»язання, а саме, порушення строків оплати узгодженої сторонами вартості наданих послуг позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 419 грн. 07 коп. та 30 % річних в сумі 2 751 грн. 73 коп.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, договор № УК-16/07/2014 транспортного экспедирования від 16.07.2014 (а.с. 10-15), не підписано повноважним представником відповідача та не засвідчено печаткою юридичної особи - ТзОВ "Агропромислова компанія" Атол".
Предметом вищезазначеного договору є доручення замовником та надання для перевезення вантажу та надання експедитором послуги по транспортно-експедиторському обслуговуванню, організація перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України та за її межами у відповідності з умовами даного договору та заявками замовника, а також зобов"язання замовника своєчасно оплатити обумовлену сторонами вартість наданих послуг.
Підстави виникнення господарських зобов»язань визначені в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати:безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (станом на 16.07.14).
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Приписами ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно приписів частини першої ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною другою ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно приписів ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Згідно вимог ч.2 ст. Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Вимоги до письмової форми правочину визначені в ст. 207 ЦК України. Згідно приписів частини другої зазначеної вище статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Момент укладення договору визначено в статті 640 Цивільного кодексу України, згідно частини першої зазначеної вище статті, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Всупереч зазначеним вище нормам, позивачем не подано, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили укладення між позивачем та відповідачем договору № УК-16/07/2014 транспортного экспедирования від 16.07.2014, документально не доведено існування між позивачем та відповідачем будь-яких правовідносин і, як наслідок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" Атол" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаври Груп".
Натомість, договор № УК-16/07/2014 транспортного экспедирования від 16.07.2014 (а.с. 10-15) на який посилається позивач в обгрунтування позовних вимог, не підписаний повноважним представником відповідача, не засвідчений печаткою юридичної особи (відповідача) - ТзОВ "Агропромислова компанія" Атол", тобто сторонами не погоджено всі умови договору та не досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, що суперечить приписам статей 207, 208 ЦК України.
Крім того, відповідач стверджує, що ТзОВ "Агропромислова компанія" Атол" не вчинялося жодних дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, які б засвідчували бажання укласти зазначений вище договір.
За наведених обставин та правових норм, зважаючи на пояснення сторін, матеріали справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаври Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" Атол" в частині стягнення основної заборгованості в сумі 96 865 грн. 00 коп .
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 96 865 грн. 00 коп., то вимоги позивача про стягнення пені в сумі 2 419 грн. 07 коп. та 30 % річних в сумі 2 751 грн. 73 коп. нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, задоволенню також не підлягають, тому що за своєю правовою природою є похідними від основної позовної вимоги.Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2012р. у справі № 51/329.
За наведених обставин та правових норм, у позові слід відмовити.
Згідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача у справі.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 174, 175, 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 205, 207, 208, 638, 640, 930 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 34, 49, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаври Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" Атол" про стягнення 102 035 грн. 80 коп., з яких: 96 865 грн. 00 коп. - основна заборгованість, 2 419 грн. 07 коп. - пеня та 2 751 грн. 73 коп. - 30 % річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09 .02.15
Суддя І.П. Кавлак
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Кавлак І. П. 09.02.15