Єдиний унікальний номер 448/1658/14-ц
Провадження № 2/448/532/14
29.12.2014 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Стецика Я.Є.
з участю секретаря - Тхір О.Т.,
та позивачки - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Мостиський РВ ГУ ДМСУ у Львівській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку місця проживання,
01.12.2014 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1, в якому, окрім неї, зареєстровані та проживають її діти: дочка ОСОБА_3 та сини ОСОБА_4 і ОСОБА_5
Вказує, що у 2000 році уклала шлюб з відповідачем по справі, після чого такий вселився в її будинок та був внесений в реєстр будинкової книги. Однак сімейне життя між ними не склалось, в результаті чого відповідач покинув їхній дім, а в листопаді 2005 року рішенням Мостиського районного шлюбу шлюб між ними розірвано.
Стверджує, що ще задовго до судового рішення про розірвання шлюбу відповідач покинув їхню сім'ю, тобто з ними не проживає (понад 13р.) і спільного господарства не веде.
Зазначає, що неодноразово зверталась до відповідача з вимогами про добровільне зняття з реєстраційного обліку місця проживання, однак він такі вимоги проігнорував.
З огляду на наведене просить суд ухвалити рішення, яким визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1, а також зобов'язати Мостиський РВ ГУ ДМС України у Львівській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку місця проживання у вказаному будинку.
Вимоги позивачкою підтримано в судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_2 був своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак в суд не з'явився і не повідомив про причини своєї неявки, а також не надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник третьої особи - Мостиського РВ ГУ ДМСУ у Львівській області був своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак в суд не з'явився і не повідомив про причини своєї неявки, а також не надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у справі є в наявності достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін для розгляду справи за відсутності відповідача і постановлення заочного рішення, оскільки прийняття такого рішення не суперечить законові та відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1, позивачці по справі, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Довгомостиської сільської ради від 31.07.2009 року.
У вказаному житловому будинку, окрім позивачки, зареєстрована її дочка ОСОБА_3, сини ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також зять - ОСОБА_2, відповідач по справі. Останній з 2002р. в даному будинку фактично не проживає і житлом в такому не користується, будь-яких речей в будинку не зберігає, участі у витратах по утриманню такого не приймає, а залишається там по даний час формально зареєстрованим.
Судом не встановлено обставин створення відповідачу ОСОБА_2 будь-яких перешкод в користуванні спірним жилим приміщенням з боку позивачки ОСОБА_1 чи інших осіб, останній за захистом своїх прав щодо проживання у вказаному будинку не звертався.
Не встановлено судом і обставин, які б свідчили про поважність причин не проживання відповідача в спірному житловому приміщенні.
Місце перебування та проживання відповідача судом не встановлено.
Вказані обставини підтверджуються показаннями позивачки; копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на ім'я позивачки ОСОБА_1; копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.11.2009р.; актами обстеження матеріально побутових умов проживання позивачки ОСОБА_1 від 26.11.2014р. та від 01.12.2014 року відповідно; копією довідки із Довгомостиської сільської ради за №2342 від 26.11.2014 року; копією технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1; копією будинкової книги на будинковолодіння по вул. АДРЕСА_1; копією свідоцтва про розірвання шлюбу між відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 від 16.12.2005 року.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частина 1 ст.319 Цивільного Кодексу України передбачає, що позивач як власник має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 зазначеного Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Всебічно, повно, об'єктивно і безпосередньо дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, враховуючи ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 відсутній за зареєстрованим місцем проживання - у спірному житловому будинку без поважних причин та більше строку, встановленого ст.405 ЦК України, а саме понад один рік (більше 13 років), такий не бере участі у витратах по його утриманню, а значиться там лише зареєстрованим, суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням в будинку, що належить позивачці та розташований по АДРЕСА_1.
Щодо позовних вимог в частині виписки відповідача (зняття з реєстраційного обліку) за вказаною адресою, то вирішення цього питання залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Так, відповідно до ст.7 Закону України від 11.12.2003р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи , запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Тобто питання зняття особи з реєстрації місця проживання є компетенцією органів реєстрації місця проживання та місця перебування осіб. Наявність же остаточного рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання відповідними уповноваженими органами.
З огляду на наведене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зняття відповідача з реєстрації місця проживання.
Крім того, згідно вимог ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в користь позивача понесені нею судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Мостиський РВ ГУ ДМСУ у Львівській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку місця проживання - задоволити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в будинку за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в користь ОСОБА_1 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп. сплаченого нею судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Мостиський районний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя підпис Я.Є. Стецик
З оригіналом згідно:
Суддя Я.Є. Стецик
Рішення набрало законної сили:
«__» ________ 20____р.
Суддя Я.Є. Стецик