ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 лютого 2015 року 14:00 № 826/474/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
провизнання бездіяльності протиправною, визнання листа № 009-870 від 17.12.2014 необґрунтованим та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді та не вирішенні по суті вимог заяви ОСОБА_1 від 08.12.2014 щодо його участі у процесі прийняття рішення за його заявою від 08.12.2014;
- визнати бездіяльність (або дії), які полягають у порушенні права ОСОБА_1 на участь у процесі прийняття рішення за його заявою від 08.12.2014 протиправною;
- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у не вирішенні по суті обставин протиправних дій посадових осіб Київської міської державної адміністрації, про які позивачем повідомлено відповідача заявою від 08.12.2014;
- визнати лист (рішення) відповідача від 17.12.2014 № 009-870 необґрунтованим, оскільки лист містить відомості, які суперечать діючому в Україні праву;
- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 роз'яснення порядку оскарження рішення (відповіді) від 17.12.2014 № 009-870 - протиправною;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправними, на думку позивача, діями та бездіяльністю відповідача при розгляді його звернення від 08.12.2014 (вх. № ОП/П-3025/5), оскільки у зверненні позивач виклав зауваження стосовно неправомірної відмови 05.12.2014 під час відвідування ним відділу прийому громадян виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) у реєстрації його запиту на інформацію та усного звернення працівниками відділу особистого прийому громадян управління з питань звернень громадян апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що є порушенням норм Закону України «Про звернення громадян».
Зокрема, у зверненні від 08.12.2014 позивач зазначав, що 05.12.2014 він особисто прибув до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, з метою реєстрації у відділі особистого прийому громадян запиту на інформацію. Проте, співробітником даного відділу ОСОБА_2 у реєстрації вказаного запиту відмовлено з посиланням на те, що відділ доступу до публічної інформації розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач, не знайшовши відділу прийому запитів за вказаною адресою, був вимушений повернутися, проте ОСОБА_2 відмовився реєструвати запит позивача, а начальник відділу особистого прийому громадян ОСОБА_4 зазначив, що лист позивача є заявою і «треба так його озаглавити», після чого таке звернення буде розглянуто упродовж місяця, на що позивач не погодився.
Також позивач просив ОСОБА_2 прийняти у нього усну заяву, у чому йому було відмовлено з посиланням на прийняття усних заяв за телефоном.
У цей же день позивач звернувся з усною скаргою на дії ОСОБА_2 до начальника відділу ОСОБА_4, який відмовився приймати цю скаргу та записувати її, та відмовився приймати запит позивача на інформацію від 05.12.2014. Пізніше, до кабінету прибула начальник управління з питань звернень громадян ОСОБА_3 з двома працівниками міліції, та запропонувала позивачу надати паспорт громадянина України із зазначенням реєстрації місця його проживання, що останній відмовлявся зробити. Позивач наполягав на реєстрації його запиту на інформацію, а також усного звернення відповідно до законодавства, проте йому було відмовлено, при цьому ОСОБА_3 у різкій формі повідомила позивача, що усні звернення є анонімними, а тому розглядатись не будуть, відмовилась прийняти скаргу на неї й усі її дії були спрямовані на вчинення неправомірних дій позивачем, заважаючи йому подати звернення, після чого остання зазначила, що прийом громадян завершено.
Враховуючи наведене, позивач просив перевірити факти, викладені у його зверненні, з'ясувати причини та недоліки у роботі, дозволити позивачу особисто викласти аргументи особі, що перевіряє скаргу, взяти участь у перевірці звернення, дозволити позивачу бути присутнім при розгляді даної скарги та притягнути винних до відповідальності.
Листом від 17.12.2014 № 009-870 за підписом керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) В. Бондаренка за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 08.12.2014, позивачу з посиланням на норми Положення про управління інформаційного забезпечення та доступу до публічної інформації апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу від 12.11.2014 № 1326 та норми Положення про управління з питань звернень громадян апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу від 30.10.2014 № 1246, повідомлено про компетенцію управлінь та підпорядкованих їм відділів щодо реєстрації запитів на інформацію та звернень, а також щодо місць розташування вказаних управлінь. Також позивачу повідомлено, що керівником апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено бесіду з начальником управління з питань звернень громадян ОСОБА_3, якій наголошено на посиленні стресостійкості у роботі з заявниками та попереджено про необхідність вжиття заходів для усунення в подальшій роботі конфліктних ситуацій, що можуть виникнути при спілкуванні з населенням. Крім того, у вказаному листі позивачу неодноразово принесені вибачення за ситуацію, що склалася при його зверненні до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та запевнено про здійснення всіх необхідних заходів для забезпечення його права та прав інших громадян на звернення до виконавчого органу та його посадових осіб.
Вважаючи, що при розгляді звернення від 08.12.2014 відповідачем допущено протиправні дії та бездіяльність, які порушують положення Закону України «Про звернення громадян», позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Відповідачем суду надані письмові заперечення проти позову, в яких він посилався на доводи, аналогічні викладеним у листі-відповіді ОСОБА_1 від 17.12.2014 № 009-870, зазначивши також, що не зважаючи на ситуацію, що сталася, 05.12.2014 у приміщенні виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), начальником відділу особистого прийму громадян управління з питань звернень громадян апарату виконавчого органу ОСОБА_4 зареєстровано два усні звернення ОСОБА_1 за № ОП/П-3025/2 та № ОП/П-3025/3 і близько 17 години 11 хвилин завершено роботу відділу. Наступного робочого дня 08.12.2014 позивачем особисто подано і зареєстровано у відділі особистого прийому громадян два власноручно написаних письмових звернення, зареєстрованих за № ОП/П-3025/4, № ОП/П-3025/5, а у відділі доступу до публічної інформації три власноручно написаних запити, зареєстрованих за № 2150 (з), № 2151 (з) та № 2152 (з). Також відповідач зазначив, що звернення позивача від 08.12.2014 розглянуто у повному обсязі та своєчасно надана відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян», з огляду на що просив відмовити у задоволенні позову.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно статті 3 наведеного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Частиною третьою статті 5 зазначеного Закону передбачено, що звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. А відповідно до частини четвертої статті 22 цього ж Закону усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.
Згідно частини першої статті 14 вказаного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частиною першою статті 16 наведено Закону визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Згідно частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Як вбачається з листа від 17.12.2014 № 009-870 відповідь на звернення позивача від 08.12.2014 відповідачем надана у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».
Разом з тим, суд погоджується з позицією позивача, що Законом України «Про звернення громадян» визначено порядок прийняття та розгляду усних звернень громадян.
Проте, посилання відповідача у листі від 17.12.2014 № 009-870 на ту обставину, що до цього часу у Законі України «Про звернення громадян» не передбачено раціонального механізму реалізації громадянами конституційного права на звернення шляхом подання усних звернень, не свідчить про необґрунтованість відповіді на звернення позивача від 08.12.2014, враховуючи, між іншим, що у цій же відповіді позивачу принесені численні вибачення за створені незручності.
При цьому дії чи бездіяльність працівників відповідача 05.12.2014 не є предметом даного спору.
У частині посилань позивача у позовній заяві на протиправну бездіяльність відповідача щодо не роз'яснення йому у відповіді від 17.12.2014 № 009-870 порядку оскарження рішення, прийнятого за результатами розгляду його скарги від 08.12.2014, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно приписів Порядку розгляду звернень громадян у виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.06.2011 № 1044 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.10.2013 № 1930) за підсумками вирішення звернень громадян може бути прийнято одне з таких рішень, а саме: задоволено, роз'яснено, відмовлено.
З аналізу викладених вище норм Закону України «Про звернення громадян» та Порядку № 1930 вбачається, що необхідною умовою для зазначення у рішенні роз'яснення порядку його оскарження є наявність необґрунтованої заяви чи скарги.
Разом з тим, з відповіді відповідача вбачається, що звернення позивача від 08.12.2014 не було визнано необґрунтованим, а позивачу була надана відповідь та принесено численні вибачення.
У частині посилань позивача на порушення відповідачем його права бути присутнім при розгляді звернення, а також надати можливість позивачу особисто викласти аргументи його звернення (скарги), позаяк відповідачем такі було проігноровано, суд зазначає наступне.
Статтями 18 та 19 Закону України «Про звернення громадян» визначені права громадянина при розгляді його заяви чи скарги та відповідно, обов'язки суб'єкта, який їх розглядає.
Так, відповідно до частини першої статті 18 цього Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу та бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
Згідно частини першої статті 19 наведеного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Системний аналіз наведеного дає підстави вважати, що особа може бути запрошеною для розгляду її заяви чи скарги лише у випадку проведення засідання, тобто розгляду заяви чи скарги колегіально. Інших винятків Закон України «Про звернення громадян» не містить, а тому заяви чи скарги розглядаються суб'єктами в порядку, визначеному їх положеннями чи правилами без обов'язкового виклику і присутності цих осіб.
У свою чергу, законодавством у сфері діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не передбачено колегіальний розгляд скарг громадян шляхом проведення засідань, з огляду на що суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку відповідача у частині розгляду звернення ОСОБА_1 від 08.12.2014 за його відсутності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 18.06.2013 у справі № К/9991/38628/11.
Стосовно вимог позивача про визнання бездіяльність відповідача, яка полягає у не вирішенні по суті обставин протиправних дій посадових осіб Київської міської державної адміністрації, про які позивачем повідомлено відповідача заявою від 08.12.2014, суд зазначає наступне.
Вирішення питання про притягнення працівників до відповідальності належить до повноважень роботодавця.
У відповіді від 17.12.2014 № 009-870 на звернення позивача від 08.12.2014 зазначено, що керівником апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено бесіду з начальником управління з питань звернень громадян ОСОБА_3, якій наголошено на посиленні стресостійкості у роботі з заявниками та попереджено про необхідність вжиття заходів для усунення в подальшій роботі конфліктних ситуацій, що можуть виникнути при спілкуванні з населенням.
Крім того, у вказаному листі позивачу неодноразово принесені вибачення за ситуацію, що склалася при його зверненні до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та запевнено про здійснення всіх необхідних заходів для забезпечення його права та прав інших громадян на звернення до виконавчого органу та його посадових осіб.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність бездіяльності відповідача при розгляді звернення позивача у цій частині.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Аналізуючи відповідь виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.12.2014 № 009-870 на звернення позивача від 08.12.2014, суд приходить до висновку, що відповідачем останнє розглянуто з дотриманням вимог чинного законодавства, з огляду на що підстав для задоволення позову судом не встановлено.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки відповідачем свідки не залучалися й судова експертиза не проводилася, судові витрати з позивача стягненню не підлягають.
На підставі вищенаведених норм законодавства та керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч. 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Катющенко