18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
03 лютого 2015 року Справа № 925/2366/14
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:
Єлісєєва О.О. - військовий прокурор,
від позивача: Каленюк Д.А. - представник за довіреністю,
від відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», м. Київ
до публічного акціонерного товариства «Старобабанський гранітний кар'єр», с. Старі Бабани, Уманський район, Черкаська область
про стягнення 88265 грн. 76 коп., -
Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства «Старобабанський гранітний кар'єр» 88265 грн. 76 коп., з яких 69424 грн. 00 коп. основного боргу за договором про надання послуг від 05.06.2012 №03/06-13, 4450 грн. 74 коп. пені, 12125 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань, 2265 грн. 31 коп. трьох відсотків річних.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.
Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відзив на позов не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними в справі матеріалами.
У судовому засіданні згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
05.06.2013 між публічним акціонерним товариством «Старобабанський гранітний кар'єр» (замовник за договором, відповідач у справі) та державним підприємством Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» (виконавець за договором, позивач у справі) було укладено договір №03/06-13 (далі - договір), за яким виконавець надає послуги замовником екскаватором CAT 350L, шасі 9FL00176 для розробки кар'єру (п. 1.1. договору).
Замовник зобов'язаний своєчасно оплатити та прийняти виконані виконавцем роботи згідно акту виконаних робіт (п. 2.4.1. договору).
Згідно розділу 3 договору вартість наданої роботи за 1 (одну) відпрацьовану мотогодину становить 217,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 36,167 грн. і сплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.
Строки оплати:
Протягом одного місяця з моменту підписання даного договору замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 33000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5500,00 грн.;
Оплата наданих послуг здійснюється на початку наступного місяця на протязі п'яти днів, згідно виставлених рахунків, сформованих на підставі змінних рапортів за минулий місяць. Рахунки та акти виконаних робіт направляються замовнику електронною поштою або факсом.
На виконання умов договору позивачем надано послуг на суму 102424,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт:
- №54 від 30.06.2013 на суму 8680,00 грн.;
- №94 від 16.09.2013 на суму 93744,00 грн.
На виконання п.п. 3.2.1. договору 05.06.2013 відповідач сплатив аванс в розмірі 33000,00 грн.
Жодних інших платежів в тому числі і щодо оплати виконаних робіт за вище вказаними актами від відповідача на рахунок позивача не надходило та його борг перед позивачем становить 69424,00 грн.
Позивачем зазначено, що свою заборгованість відповідач визнав в акті звірки взаєморозрахунків від 19.09.2014.
Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, загальні положення про який встановлені главою 63 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Наявність основного боргу, що заявлений до стягнення, підтверджується вищевказаними доказами.
Строк виконання зобов'язання щодо сплати вартості отриманих послуг настав, що випливає з п. 3.2 договору.
Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 69424,00 грн. основного боргу за надані послуги згідно з договором.
Крім того, відповідно до п. 4.3. договору, за яким у разі недотримання строків розрахунків замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу, позивач просить стягнути 4450 грн. 74 коп. пені.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У задоволені позову в частині стягнення пені з відповідача належить відмовити, в зв'язку з наступним.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 березня 2011 року порушено провадження у справі №10/5026/620/2011 про банкрутство публічного акціонерного товариства «Старобабанський гранітний кар'єр», а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження перебуває в процедурі санації боржника.
Позовні вимоги позивача виникли під час провадження у справі про банкрутство та за своєю правовою природою являються поточними вимогами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) (в редакції, яка діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про ведення мораторію.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону (в редакції до 18.01.2013 року) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі №3-27гс13.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем також заявлено до стягнення 2265 грн. 31 коп. трьох процентів річних та 12125 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань за весь час прострочення.
Розрахунки інфляційних нарахувань та трьох процентів річних позивачем вчиненні вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.
Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлені розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Отже, з відповідача до Державного бюджету України має бути стягнутий судовий збір в сумі 1827 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Старобабанський гранітний кар'єр» (вул. Гранітна, 1, с. Старі Бабани, Уманський район, Черкаська область, код 00293717) на користь державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» (вул. Бориспільська, 181, м. Київ, код 08259275): 69424 грн. 00 коп. основного боргу за договором про надання послуг від 05.06.2012 №03/06-13, 12125 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань, 2265 грн. 31 коп. трьох відсотків річних, 1827 грн. 00 коп. судового збору.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Старобабанський гранітний кар'єр» (вул. Гранітна, 1, с. Старі Бабани, Уманський район, Черкаська область, код 00293717) 1827 грн. 00 коп. судового збору до Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31213206783002 УДКСУ м. Черкаси МФО 854018 ГУ ДКСУ у Черкаській області.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 06 лютого 2015 року.
Суддя О.В. Чевгуз