Справа № 681/1758/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Горщар А.Г.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
04 лютого 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'зання вчинити дії ,
В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.
Від позивача через відділ реєстрації та інформації Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшла заява про розгляд без її участі.
Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_2 в період з 07.09.1993 року по 04.04.2001 року працювала на Полонському заводі художньої кераміки на посаді ставильника-вибірника виробів із печей.
По досягненню 53-річного віку позивач, маючи загальний стаж роботи понад 20 років та спеціальний стаж понад 5 років, звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку. Проте, відповідач відмовив їй в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 07.09.1993 року по 05.09.1995 року, через відсутність відомостей про атестацію робочих місць, а з 01.08.1996 року по 31.08.1996 року та з 01.10.1998 року по 30.04.1999 року, через відсутність відомостей про нарахування заробітної плати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж роботи є трудова книжка, а непроведення атестації керівником підприємства не може бути підставою для невключення періоду роботи до пільгового стажу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції із наступних підстав.
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначатимуться за нормами цього Закону виходячи з вимог віку, стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
У відповідності до вимог ст.62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення,характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В разі відсутності у трудовій книжці відомостей що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20 Порядку).
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Із записів в трудовій книжці ОСОБА_2 встановлено, що вона в спірні періоди роботи працювала на Полонському заводі художньої кераміки та займала посаду ставильника-вибірника виробів із печей.
Трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93р. N 58. Записи в трудовій книжці ніким не оскаржувались та не визнавались в судовому порядку недійсними.
Загальний трудовий стаж позивача становить понад 31 рік, з яких спеціальний стаж-- понад 7 років.
Вищенаведене також підтверджується архівними довідками районного трудового архіву Полонської районної ради від 09.07.2014 року за №№ 653,654.
На спірні періоди роботи ОСОБА_2 з 01.11.1994 року по 04.02.2003 року діяли Списки № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 та постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, де в розділі «Скляне виробництво, виробництво керамічних, фарфорових і фаянсових виробів» пункт 2, підпункт 3 (загальні професії по виробництву всіх видів керамічних, фарфорових, фаянцевих виробів і феритів) позиція 2190203а-18764 передбачена посада ставильники-виробщики із печі.
Отже судом першої інстанції вірно встановлено те, що по досягненню 53 річного віку позивач. набула понад 30 рік загального стажу та понад 7 років пільгового стажу на посадах віднесених до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII.
Щодо посилань відповідача на відсутність проведеної атестації на підприємстві, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до змісту наказу Міністерства праці та соціальної політики України „Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" № 383 від 18 листопада 2005 року, якщо атестацію робочих місць проведено до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до пільгового стажу зараховується п'ятирічний період роботи, що передує даті видання наказу про атестацію, а також період впродовж 5 років після вперше проведеної атестації. Якщо атестація вперше проведена після 21 серпня 1997 року, в разі підтвердження зазначеного права до пільгового стажу зараховується п'ятирічний період, що передує даті видання наказу про її результати.
Якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилась чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період робіт із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно.
Частиною другою пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її непроведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком.
А тому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на непроведення атестації робочих місць, оскільки дана обставина не може бути підставою для не включення періоду роботи до пільгового стажу.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів відповідача про те, що періоди роботи відповідача з 01.08.1996 року по 31.08.1996 року та з 01.10.1998 року по 30.04.1999 року не підтверджені відомостями про заробітну плату і вважає за необхідне звернути увагу останнього на наступне.
Відно до п.3 ст. 44 Закону 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до п. 35 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 N 22-1 (далі Порядок N 22-1) у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії.
Відповідно до п.38 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем при зверненні за призначенням пенсії було надано відповідачу трудову книжку, яка відповідно до чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Відповідач, в свою чергу, у разі виникнення в нього сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача та недостатності у ній відомостей про роботу, був наділений правом витребувати їх самостійно, однак цим правом не скористався. Крім того, надання особам, які звертаються за призначенням пенсії, допомоги в зборі документів, відповідно вищевказаних правових норм являється також обов'язком відповідача.
Таким чином, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах та наявність підстав для зобов'язання призначити таку пенсію.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції обґрунтовані, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М.
Гонтарук В. М.