Справа: № 2а-1521/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
04 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.
Суддів:Ключковича В.Ю.,
Собківа Я.М.,
При секретарі:Валяєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства Інститут машин і систем на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби до Центру трансферу високих технологій ІМІС про стягнення заборгованості, -
Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до суду з позовом до Центру трансферу високих технологій ІМІС, в якому просить стягнути 39472,57 грн. боргу із сплати земельного податку та 10,20 грн. боргу із сплати комунального податку, а разом 39482,77 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державне підприємство Інститут машин і систем звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2011 року скасовано та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року відкрито провадження у справі та замінено відповідача у справі - Центр трансферу високих технологій ІМІС на його правонаступника - Державне підприємство Інститут машин і систем.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Центр трансферу високих технологій ІМІС є відокремленим підрозділом юридичної особи (філіалом) державного підприємства Інституту машин і систем (ДП ІМІС), який зареєстрований Дніпровською районною в м.Києві державною адміністрацією.
08.05.2003 року Центр трансферу високих технологій ІМІС було взято на облік, як платника податків, що вбачається з довідки про взяття на облік платника податків від 29.07.2003 року № 10533/10/29-08210.
Центром трансферу високих технологій ІМІС протягом 2009 року до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва подано розрахунки з самостійно визначеними зобов'язаннями: податковий розрахунок земельного податку № 3295 від 30.01.2009 року з самостійно визначеним зобов'язанням за листопад-грудень 2009 року на суму 5780,85 грн.; податковий розрахунок земельного податку № 105 від 13.01.2010 року з самостійно визначеним зобов'язанням за січень-листопад 2010 року в суму 33697,40грн.
07.04.2010 року посадовими особами позивача було проведено перевірку на предмет своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої складено Акт №3055-15/26345274, яким встановлено порушення строків подання до установ банків платіжних доручень, а саме ч. 1 р.6 ст. 17 Закону України „Про плату за землю" № 2535 від 03.07.1992 р. та п. п 5.3.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами держаними цільовими фондами № 2181-111 від 21.12.2000 р. (далі Закон №2181-111), в результаті чого на підставі пп..17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закон України №2181-111, 14.04.2010 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0008281540/0, яким донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 289,05 грн.
Також відповідачем були подані податкові розрахунки комунального податку з самостійно визначеними зобов'язаннями: податковий розрахунок комунального податку № 36799 з самостійно визначеним зобов'язанням на суму 5,10 грн.;
Податковий розрахунок комунального податку № 122862 з самостійно визначеним зобов'язанням на суму 5,10 грн.
У встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»термін узгоджені податкові зобов'язання сплачені не були, а тому Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м.Києва надсилалися на адресу відповідача податкові вимоги: перша податкова вимога від 14 січня 2010 року № 1/55 та друга податкова вимога від 27 квітня 2010 року № 2/1013, які вручені відповідачу 24 березня та 18 травня 2010 року відповідно, що підтверджується актами від 24 березня 2010 року № 8 та від 18 травня 2010 року № 17 про неможливість вручення податкової вимоги платнику податків.
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вищевказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному та судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Пунктами 6.2.1, 6.2.3 Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом обидві податкові вимоги надсилалися відповідачу, відповідно до актів про неможливість вручення податкової вимоги платнику податків.
Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону № 2181-ІП за прострочення сплати податкового боргу, відповідачу нараховано пеню, яка нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на момент виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Підпунктами 3.1.1. п.3.1 ст. 3 Закону України №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань) забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Враховуючи вищевказана, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо того, що узгоджена сума податкового зобов'язання, яка не була сплачена платником податків у визначені строки ,вважається сумою податкового боргу платника податків і може бути примусово стягнена за рахунок активів платника податків в судовому порядку.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Центр трансферу високих технологій ІМІС є відокремленим підрозділом юридичної особи (філіалом) державного підприємства Інституту машин і систем (ДП ІМІС), що діє на підставі Положення про філіал.
19 листопада 2010 року Центр трансферу високих технологій ІМІС (ідентифікаційний код 26345274) було закрито за рішенням керівника головного підприємства, у відповідності до статуту ДП ІМІС та Положення філіалу, що підтверджується витягами з державного реєстру, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, який розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. При цьому згідно зі ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" філія виконує роботи або здійснює операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Згідно із частиною першою ст. 28 Закону № 755-ІУ відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи долучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Отже, у разі прийняття рішення про закриття відокремленого підрозділу виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозділу (ф. № 5, затверджена наказом Держпідприємництва України від 20.04.2007 р. № 54) та рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу або повідомлення про закриття відокремленого підрозділу, зразок якого затверджено наказом Держпідприємництва України від 09.06.2004 р. № 66 (частина третя ст. 28 Закону № 755-ІУ).
Частиною 9 ст. 28 вищевказаного Закону передбачено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення вищезазначених документів без розгляду зобов'язаний протягом двох робочих днів з дати надходження цих документів долучити їх до реєстраційної справи даної юридичної особи, внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру та передати відповідні відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування за місцезнаходженням юридичної особи та за місцезнаходженням відокремленого підрозділу.
Порядок зняття з обліку в органах державної податкової служби визначено п. 8 Порядку обліку платників податків, зборів, затвердженого наказом ДПА України від 19.02.98 р. № 80 (зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 80).
Відповідно до п.п.8.2.1 п.8 Порядку № 80 у разі прийняття рішення про закриття відокремленого підрозділу призначається і проводиться перевірка підрозділу, який закривається, та може бути призначено перевірку юридичної особи в установленому законодавством порядку.
У разі встановлення непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу особою, відповідальною за їхнє погашення, є юридична особа.
Згідно п.п. 8.7.4. Порядку податкові зобов'язання та/або податковий борг знятого з обліку відокремленого підрозділу юридичної особи передаються до карток юридичної особи шляхом долучення облікової справи закритого відокремленого підрозділу юридичної особи до облікової справи такої юридичної особи.
Одночасно зі зняттям філії з обліку в державних установах юридична особа зобов'язана закрити всі наявні рахунки в банках, що визначено п. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 12.11.2003 р. № 492 (зі змінами та доповненнями).
Враховуючи вищевказане, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає, що судом першої інстанції невірно визначений відповідач (боржник), адже за зобов'язаннями вже ліквідованого Центру трансферу високих технологій ІМІС відповідальність несе ДП ІМІС, а отже саме він є належним відповідачем у даній справі, у зв'язку із чим судом апеляційної інстанції замінено відповідача у справі на його правонаступника - ДП ІМІС, відповідно із якого і повинен бути стягнутий податковий борг.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанови суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про стягнення податкового боргу з ДП ІМІС.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства Інститут машин і систем на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства Інститут машин і систем (ЄДРПОУ 19363188) на користь державного бюджету України податковий борг зі сплати земельного податку у розмірі 39 472, 57 грн. та податковий борг зі сплати комунального податку у розмірі 10, 20 грн., а разом 39 482,77 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 77 коп.) за рахунок активів боржника.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: В.Ю. Ключкович
Я.М. Собків
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.