Справа: № 826/16120/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
05 лютого 2015 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.
за участю секретаря Скалецької І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінікал Трайл Лоджистік Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінікал Трайл Лоджистік Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування карток відмови в прийнятті митної декларації,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінікал Трайл Лоджистік Україна», звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач), у якій просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у митному оформлення товарів за ставкою 7% ПДВ та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, у митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через мирний кордон України за № 100290003/2014/00086 від 18.09.2014 р., № 100290003/2014/00080 від 09.09.2014 р., № 100290003/2014/00066 від 18.08.2014 р., № 100290003/2014/00074 від 01.09.2014 р., № 100290003/2014/00072 від 01.09.2014 р.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінікал Трайл Лоджистік Україна" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 квітня 2011 між компанією «Sanofi - Aventis Recherche & Developpement» (надалі - «Замовник») та ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» (надалі - «Виконавець») і ТОВ «Клінікал Трайл Лоджистік Україна» (надалі - Отримувач) укладений контракт за № 1. Відповідно до умов даного контракту, Замовник зобов'язується поставити Отримувачу лікарські засоби, обладнання та супровідні матеріали для проведення клінічних випробувань.
У вересні 2014 позивачем відповідачу подані митні декларації та відповідні супровідні документи для розмитнення товарів, які поставлялися в рамках Контакту за № 1 від 25.04.2011 року:
- 18.09.2014 р.: SAR236553 (REGN727) Інвойс № 11082014АК від 11.06.2014 р., Лист-повідомлення від 01 .09.2014 р. № 18.01-03КВ1387;
- 09.09.2014 р.: AVE0010 (Ліксисенатид) Інвойс № 15082014 від 05.09.2014 р., Лист-повідомлення від 01.09.2014 р. № 18.01-03КВ1388;
- 18.08.2014 р.: (XRP6258) інвойс № 16072014-JBA-UA від 16.07.2014 р., Лист-повідомлення від 05.08.2014 р. № 18.01-03КВ1227);
- 01.09.2014 р.: (SAR236553) Інвойс № 29072014-JBA-UA від 29.07.2014 р., Лист-повідомлення від 12.08.2014 р. № 18.01-03КВ1304;
- 01.09.2014 р.: (SAR236553) Інвойс № 29072014-JBA-UA від 29.07.2014 р., Лист-повідомлення від 12.08.2014 р. № 18.01.03КВ1303;
Позивач задекларував розмір ПДВ за ставкою 7% на підставі ст. 193 Податкового кодексу України (лікарські засоби, що будуть використовуватися в рамках клінічних випробувань).
Проте, відповідачем відмовлено позивачу в декларуванні товару за ставкою ПДВ 7%, про що видано Картки відмови: № 100290003/2014/00086 від 18.09.2014 р., №100290003/2014/00080 від 09.09.2014 р., № 100290003/2014/00066 від 18.08.2014 р., № 100290003/2014/00074 від 01.09.2014 р., № 100290003/2014/00072 від 01.09.2014 р.
Підставою для такої відмови стало те, що позивачем до митного оформлення не надано дозволу центрального органу виконавчої влади для застосування в межах клінічних випробувань імпортованих препаратів.
В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем до митного оформлення не було надано дозволу на проведення клінічних випробувань наданого МОЗ України, а отже висновок митного органу про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах ставки податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків, на думку суду, є обґрунтованим та знайшов підтвердження під час вирішення справи.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до абз. «в» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з ввезенням товарів на митну територію України.
Законом України від 27.03.2014 р. N 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» було внесено зміни та доповнено ст.193 Податкового кодексу України підпунктом "в" такого змісту: 7 відсотків по операціях з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також з постачання виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
Законом України від 10.04.2014 р. N 1200-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо усунення окремих неузгодженостей норм законодавства» підпункт "в" пункту 193.1 статті 193 було викладено у такій редакції: "в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я".
Тобто, з урахуванням вказаних змін статтею 193 Податкового кодексу України визначено, що розмір ставки ПДВ в розмірі 7% застосовується при постачанні на митну територію України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про лікарські засоби» клінічні випробування лікарських засобів проводяться з метою встановлення або підтвердження ефективності та нешкідливості лікарського засобу. Порядок проведення експертизи матеріалів клінічних випробувань встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Порядок проведення експертизи матеріалів клінічних випробувань встановлюється центральним органом виконавчої влади, що затверджує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Статтею 17 Закону України "Про лікарській засоби" визначено, що контроль за ввезенням на митну територію України лікарських засобів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів. Незареєстровані лікарські засоби можуть ввозитись на митну територію України для, зокрема, проведення доклінічних досліджень, фармацевтичної розробки і клінічних випробувань.
Порядок ввезення лікарських засобів у зазначених випадках (крім ввезення для переміщення транзитом через територію України або для поміщення в митний режим митного складу) визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №467/2011, Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, формуванні державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням.
МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, затверджує порядки: надання одноразового дозволу на ввезення на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів, ввезення і вивезення зразків біологічного матеріалу та супутніх матеріалів, призначених для проведення доклінічних, клінічних випробувань і наукових досліджень; дозволяє ввезення незареєстрованих в Україні лікарських засобів у встановленому законодавством порядку; приймає рішення про проведення клінічних випробувань лікарських засобів.
Основні вимоги до проведення клінічних випробувань лікарських засобів, які можуть проводитись за участю пацієнтів (добровольців) за повною або скороченою програмою, у тому числі до випробувань біодоступності/біоеквівалентності, а також міжнародних багатоцентрових клінічних випробувань встановлює Порядок проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типового положення про комісії з питань етики, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.09.2009 року № 690 (далі-Порядок).
Згідно п.3.5. Порядку, усі клінічні випробування розпочинаються після отримання позитивного Висновку, затвердженого ЦОВВ, та протоколу комісії(й) з питань етики при ЛПЗ, де безпосередньо має проводитися клінічне випробування щодо погодження даного клінічного випробування, що є підставою для початку його проведення.
При цьому, відповідно до Регламенту "Про взаємодію Управління розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров'я МОЗ України та ДП "Державний експертний центр МОЗ України"", затвердженого наказом Міністерство охорони здоров'я, від 09.02.2012 року № 98 (в редакції від 07.03.2012 року № 158), за результатами проведеної експертизи матеріалів клінічного випробування/суттєвої поправки Центр готує позитивний висновок щодо проведення клінічного випробування або мотивовану відмову (негативний висновок) у проведенні клінічного випробування, позитивний висновок щодо суттєвої поправки або мотивовану відмову щодо внесення суттєвою поправкою змін (негативний висновок) та подає до Управління для розгляду з метою його подальшого затвердження.
Після розгляду наданих висновків начальник Управління у термін, визначений Порядком, затверджує підписом позитивний висновок щодо проведення клінічного випробування або мотивовану відмову у проведенні клінічного випробування, позитивний висновок щодо суттєвої поправки або мотивовану відмову щодо внесення суттєвою поправкою змін.
Таким чином, обов'язковою умовою для початку проведення клінічних випробувань є отримання позитивного Висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були отримані такі Висновки: від 19.03.2013 № 315/КД, від 13.08.2013 № 784/КД, від 27.07.2011 № 694 КД, від 10.12.2012 № 2212/КД та від 10.12.2012 №2212/КД.
Дані висновки були надані під час митного оформлення товару відповідачу, що суб'єктом владних повноважень не заперечується.
Згідно п.3.1. Порядку ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.04.2011 року № 237 незареєстровані лікарські засоби можуть ввозитись на митну територію України без права реалізації, зокрема, у випадку клінічних випробувань.
При цьому, за положеннями зазначеного Порядку, підставою для ввезення та розмитнення незареєстрованих лікарських засобів є отримання повідомлення (повідомлення - лист із зазначенням інформації щодо можливості або неможливості ввезення на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів, засвідчений підписом керівника уповноваженого підрозділу Міністерства охорони здоров'я України або його заступників, який видається за наслідками відповідного опрацювання наданих заявником документів на безоплатній основі).
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були отримані листи-повідомлення МОЗ України (від 01.09.2014 № 18.01-03КВ1387, від 01.09.2014 № 18.01-03КВ1388, від 05.08.2014 № 18.01-03КВ1227, від 12.08.2014 № 18.01.-03КВ1304, від 12.08.2014 № 18.01.03КВ1303) та надані до митного оформлення.
Як підтверджується матеріалами справи, зазначені висновки щодо проведення клінічного випробування та листи-повідомлення МОЗ України подавалися відповідачу під час митного оформлення (представлення для розмитнення) відповідного товару (лікарських засобів), проте не були взяті відповідачем до уваги з підстав того, що вони, як вважає відповідач, не є дозвільними документами, отже оподаткування ПДВ має здійснюватись за ставкою 20 %.
Враховуючи вищенаведені законодавчі норми та обставини справи, такі доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, є безпідставними та судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з аналізу нормативно-правових актів у сфері надання дозвільних документів на проведення клінічних випробувань убачається, що у чинному законодавстві України, як на момент виникнення спірних взаємовідносин, так і на момент розгляду справи, відсутній будь-який порядок та форма такого дозвільного документу як "дозвіл на проведення клінічних випробувань", тобто, жодного документа, крім листа-повідомлення, на підставі якого можливе ввезення незареєстрованих лікарських засобів не існує.
За таких обставин, враховуючи, що форму такого документу як "дозвіл на проведення клінічних випробувань" та порядок його видачі Міністерством охорони здоров'я України, чинним законодавством України не затверджено, то колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем для митного оформлення висновки щодо проведення клінічних випробувань та листи-повідомлення МОЗ України слід вважати такими дозволами в розумінні пп. в п. 193.1. ст. 193 Податкового кодексу України для застосування ставки податку від бази оподаткування в розмірі 7 відсотків.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності дій відповідача при прийнятті оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у розмитнені відповідного товару за ставкою ПДВ 7 %, так як він не вправі вимагати від позивача тих документів, форма яких ще не розроблена та не затверджена відповідним органом.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року було зобов'язано Міністерства охорони здоров'я України повідомити суд чи видається Міністерством охорони здоров'я України як органом виконавчої влади Дозвіл на проведення клінічних випробувань у зв'язку зі змінами та доповненнями до п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, внесеними згідно із Законами України від 27.03.2014 р. N 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та від 10.04.2014 р. N 1200-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо усунення окремих неузгодженостей норм законодавства».
На виконання вищевказаної ухвали суду Міністерство охорони здоров'я України повідомило, що висновки щодо проведення клінічних випробувань та листи-повідомлення МОЗ України слід вважати такими дозволами в розумінні пп. в п. 193.1. ст. 193 Податкового кодексу України, так як проект наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 26.04.2011 року №237», яким передбачено порядок отримання дозволу та його форму повернуто до Міністерства охорони здоров'я України на доопрацювання та проведення узгоджувальних процедур з Міністерством фінансів України.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог
Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її в частині та прийняти в цій частині нову постанову суду, якою задовольнити позов.
Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінікал Трайл Лоджистік Україна" - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року - скасувати.
Винести нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінікал Трайл Лоджистік Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів скасування карток відмови в прийнятті митної декларації задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, у митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через мирний кордон України за № 100290003/2014/00086 від 18.09.2014 року, № 100290003/2014/00080 від 09.09.2014 року, № 100290003/2014/00066 від 18.08.2014 року, № 100290003/2014/00074 від 01.09.2014 року, № 100290003/2014/00072 від 01.09.2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінікал Трайл Лоджистік Україна" 548 (п'ятсот сорок вісім) грн. 10 коп. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Н.І. Горбань
М.В. Межевич
Повний текст виготовлено 09 лютого 2015 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.