Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" лютого 2015 р. Справа № 922/4180/13
вх. № 4180/13
Суддя господарського суду: Аріт К.В.
при секретарі судового засідання: Михайлюк В.Ю.
розглянувши заяву ПАТ "Харківський завод металевих конструкцій" (вх.№2501) від 23 січня 2015 року про розстрочку виконання рішення суду по справі за позовом :
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант", м.Київ
до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій", м.Харків
про стягнення 210357,46 гривень
за участю представників:
стягувача- Шаталова Ю.С. (довіреність №314 від 04 лютого 2015 року)
боржника - Остренко В.А. (директор)
В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" до публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" про стягнення 210357,46 гривень.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19 листопада 2013 року по справі №922/4180/13 позовні вимоги задоволено повністю.
На виконання вищевказаного рішення господарським судом 13 грудня 2013 року було видано наказ.
23 січня 2015 року публічне акціонерне товариство "Харківський завод металевих конструкцій" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про розстрочку виконання рішення суду по справі №922/4180/13 від 19 листопада 2013 року строком на 18 календарних місяців рівними частинами.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 року було прийнято вищевказану заяву та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05 лютого 2015 року.
05 лютого 2015 року представник боржника надав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення (вх.№4480) на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання відповідного рішення. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.
Представник стягувача, в свою чергу, 05 лютого 2015 року надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№4407), в яких заперечував проти задоволення відповідної заяви боржника, посилаючись на її необґрунтованість. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.
Представник стягувача у судовому засіданні 05 лютого 2015 року проти заяви боржника про розстрочку виконання рішення заперечував з мотивів, вказаних у письмових поясненнях.
Представник боржника у судовому засіданні 05 лютого 2015 року підтримав надану заяву про розстрочку виконання рішення та наполягав на її задоволенні.
Розглянувши заяву боржника про розстрочку виконання рішення по даній справі, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
В обґрунтування відповідної заяви, боржник посилається недостатність оборотних активів його підприємства для одночасного виконання всіх поточних зобов'язань. Крім того, останній посилався на наявність загрози банкрутства його підприємства, що підтверджується звітом незалежного аудитора від 20 листопада 2014 року.
Згідно із п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 23.12.2003р. № 14, згідно п. 10 якої при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.351 ЦПК та ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
З аналізу процесуальних норм, що регулюють питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, умовою застосування заходів до розстрочки виконання рішення є достатність доказів того, що у боржника з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.
Отже, звертаючись до суду з заявою про розстрочку виконання рішення, сторона повинна обґрунтувати неможливість виконання рішення суду відразу, через обставини особливого характеру, належними доказами, в розумінні ч.2 ст.34 ГПК України, а також довести суду негативні наслідки його господарської діяльності у разі стягнення всієї суми боргу.
Таким чином, обставини, на які посилається боржник в обґрунтування розстрочки виконання рішення по даній справі не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише боржника, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності, а допущена боржником заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан стягувача та здійснювану останнім господарську діяльність.
На підтвердження своїх доводів стосовно недостатності оборотних активів його підприємства та загрозу банкрутства, боржником до заяви про розстрочку виконання рішення надано звіт незалежного аудитора щодо фінансового стану.
Щодо наданого боржником звіту незалежного аудитора, суд звертає увагу заявника, що зазначений звіт не встановлює наявності збитковості його підприємства, не відображає показники діяльності відповідача (дохід, витрати, наявність необоротних та оборотних активів), а тому не може бути належним доказом наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення. Крім того, незалежним аудитором при складанні даного звіту було враховано наявність у підприємства додаткових обтяжливих зобов'язань внаслідок примусового виконання рішення Харківського окружного суду адміністративного суду від 04 червня 2014 року по справі №820/5453/14, що виникли у зв'язку із неправомірною поведінкою боржника, та було враховано загальноекономічну інформацію щодо кризових явищ в економіці в поточному році. Суд не приймає до уваги наведені у звіті обставини, як належні докази наявності загрози банкрутства.
Також, суд не погоджується із заявником щодо трактування п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", а саме про те, що стаття 121 ГПК не вимагає згоди сторін на вжиття заходів, передбачених цією статтею щодо обов'язковості визнання судом наявності загрози банкрутства. За приписами даного пункту Пленуму ВГСУ, згода сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПКУ не вимагається щодо повноважень господарського суду при встановленні строків розстрочки, оскільки суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
До того ж, відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Таким чином, тяжкий фінансовий стан підприємства не є тією виключною об'єктивною обставиною, за умови наявності якої, суд може розстрочити виконання рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №10/1994 від 24 березня 2009 року.
Враховуючи викладене, те, що боржником по справі не надано суду належних доказів викладених обставин у відповідній заяві, суд не вбачає правових підстав для задоволення вищевказаної заяви про надання розстрочки виконання рішення від 19 листопада 2013 року по даній справі, а тому відмовляє в її задоволенні.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 86, 121 1212 ГПК України,
В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 19 листопада 2013 року по справі №922/4180/13 відмовити.
Суддя Аріт К.В.
спраа №922/4180/13