05.02.15р. Справа № 904/204/15
За позовом публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м.Нікополь, Дніпропетровська область
до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник Бойко Н.Л. - довіреність № 284-4016 від 17.10.13р.;
від відповідача: представник Шляєв І.В. - довіреність № 71 від 01.01.15р.
Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідача) про стягнення з відповідача на користь позивача вартість майнової шкоди у розмірі 8310,74грн. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 426-4016 від 14.01.2015р. ухвалою суду від 19.01.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 05.02.2015р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач та відповідач про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду.
05.02.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, про що подав відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, яке відбулося 05.02.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -
12.07.2014р. відповідно до договору перевезення, а саме за залізничною накладною №50766658 від товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер Груп" (далі по тексту - вантажовідправник) на адресу публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі по тексту - позивач) надійшов антрацит.
Під час видачі вантажу з перевіркою, була встановлена вагова недостача продукції у вагоні №66064304 в кількості 10450кг. З урахуванням норми недостачі - 2% відповідальна вагова недостача склала на загальну суму 8310,74грн. Недостача продукції документально підтверджена комерційним актом АА №061153/72 від 15.07.2014р.
Комерційним актом АА №061153/72 від 15.07.2014р., який складено у доповнення до акту загальної форми №6528 станції Запоріжжя Ліве, який знаходиться у відповідача встановлено, що у дійсності, навантаження тотожно акту загальної форми 6528 станції Запоріжжя Ліве, нижче бортів 40 см., марковане вапном, крім наявних поглиблень з одного боку вагона над 2,3 люками довжиною 30 см., шириною 100 см., глибиною 60 см., над 4, 5, 6 люками довжиною 150 см., шириною 100 см., глибиною 60 см. З другого боку вагона поглиблення довжиною - на всю довжину вагона, шириною 100-140 см., глибиною 50-60 см. Вагон без дверний, люка були закриті, слідів течі та течі вантажу не було. З моменту прибуття знаходився під охороною прийомоздавальників.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема, 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, у випадку, якщо вантажі здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Позивач визначив вартість нестачі вантажу з урахуванням його вартості згідно рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез капітал" №080701 від 08.07.2014 року, норми природної втрати вантажу - 2 % відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача становить 8310,74грн.
Відповідач скористався правом на судовий захист та зазначив, що Статутом залізниць України не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу.
На підставі викладеного відповідач вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника, який не підготував вантаж до перевезення у вагоні відкритого типу.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вартість майнової шкоди у розмірі 8310,74грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Доказів оплати вартості майнової шкоди у розмірі 8310,74грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України, п. 3.9 Роз'яснень Вищого господарського суду № 04-5/225 від 29.09.2008р., залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні).
Придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Стаття 924 Цивільного кодексу України встановлює, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі втрати або нестачі вантажу за заподіяну при перевезенні шкоду перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до статті 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Статтею 115 Статуту, закріплено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як вбачається з комерційного акту АА №061153/72 від 15.07.2014 року, виявлено недостачу вантажу у вагоні №66064304 у кількості 10450кг.
Оскільки вагон з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу ст. 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.
З матеріалів справи не вбачається підстав для звільнення залізниці від відповідальності.
Відповідно до комерційного акту АА №061153/72 від 15.07.2014 року, вантаж прибув у технічно справному вагоні, течі вантажу немає, вагон без дверний, без люковий, цільнометалевий.
У складеному комерційному акті не наведено докладного опису обставин, за яких сталося незбереження вантажу, відсутній будь-який опис несправностей, що могли призвести до втрати вантажу на шляху прямування, і, відповідно, свідчили б про вину вантажовідправника у завантаженні вантажу у технічно-несправний вагон чи непридатний у комерційному відношенні.
Як зазначено в п. 3.3. роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, зокрема, про стан запірно-пломбувальних пристроїв та пломб, технічного стану вагона (контейнера) тощо, залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини.
Окрім того, відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
З матеріалів справи не вбачається підстав для звільнення залізниці від відповідальності.
Матеріалами і обставинами справи підтверджено, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, заподіяних несхоронним перевезенням вантажу підлягають задоволенню в розмірі 8310,74грн.
Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 31, 32, 110 Статуту залізниць України, ст. 917 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; ідентифікаційний код 01073828) на користь публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53213, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310; ідентифікаційний код 00186520) 8310,74грн. (вісім тисяч триста десять грн. 74 коп.) - вартість майнової шкоди; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
05.02.2015р.
Суддя І.В. Петренко