28 січня 2015 року 16 год. 00 хв. Справа № 808/9548/14 ДО/808/1342/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каракуші С.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ»
до: Артемівської об'єднаної державно податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ» (далі - позивач або ТОВ «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ») звернулось з адміністративним позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 № 0000581501, яким визначені зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 619 грн. та засновані штрафні (фінансові) санкції у сумі 155 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що допущена ним технічна помилка у заяві про відмову постачальника надати податкову накладну, яка є додатком № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, щодо зазначення дати виникнення податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПАТ «ДОРІС», не робить неможливим врахування задекларованих позивачем показників у податковому обліку, у зв'язку з чим вважає висновки акту перевірки про завищення суми податкового кредиту, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, необґрунтованими.
В судове засідання представник позивача не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача, який про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання також не прибув, у зв'язку з чим суд, відповідно до положень частин 4 і 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу у порядку письмового провадження.
Відповідачем подані заперечення, відповідно до яких останній позов не визнає, вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, оскільки у поданій позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року заяві про відмову постачальника надати податкову накладну дата виникнення податкових зобов'язань зазначена як 23.06.2014, а згідно з наданого платіжного доручення датою сплати грошових коштів є 23.09.2014, та нова декларація з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання податкової декларації за вересень 2014 року ТОВ «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ» не подавалась (а.с. 55-56).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2014 року ТОВ «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ», за результатами якої складено акт перевірки від 19.11.2014 № 581/15/34776960, у висновках якого зазначено про порушення пункту 201.10 статті 2010 Податкового кодексу України та заниження суми податкових зобов'язань заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року на 619 грн. (а.с. 35-38).
Зазначені висновки обґрунтовані тим, що ТОВ «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ» 16.10.2014 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року з додатком № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних)», у якій по контрагенту ПАТ «ДОРІС» вказана дата виникнення податкових як 23.06.2014, а згідно з наданим платіжним дорученням датою сплати грошових коштів є 23.09.2014, у зв'язку з чим заява зі скаргою, яка заповнена з помилками, не надає права покупцю на включення сум податку до складу податкового кредиту.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.12.2014 № 0000581501, яким ТОВ «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ визначені зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 619 грн. та засновані штрафні (фінансові) санкції у сумі 155 грн. (а.с. 39).
Висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно.
Як встановлено проведеною перевіркою, ТОВ «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ» 16.10.2014 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, до якої додано додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», у якій зазначено про відмову продавця ПАТ «Доріс» надати податкову накладну на дату виникнення податкових зобов'язань - дату сплати грошових коштів (а.с 42-43, 45).
У вказаній заяві зазначено обсяг поставки (без ПДВ) - 3092 грн. 83 коп., суму податку на додану вартість - 619 грн. 57 коп., дата виникнення податкових зобов'язань зазначена як 23.06.2014.
Одночасно до декларації та заяви позивачем додані копії документів по розрахунках з контрагентами, які не надали податкові накладні та надали податкові накладні, заповненні з порушенням порядку (а.с. 44).
Як вбачається з супровідного листа ТОВ «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ» від 16.10.2014 № 03/1585 на адресу відповідача, серед розрахункових документів зазначене платіжне доручення № 3112 від 23.09.2014.
Відповідно до вказаного платіжного доручення позивачем 23.09.2014 сплачено на користь ПАТ «ДОРІС» за послуги мережі Інтернет суму 3711 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 618 грн. 57 коп. Грошові кошти списані з банківського рахунку 23.09.2014, що підтверджується штемпелем банківської установи на платіжному дорученні (а.с. 40).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинний на час виникнення правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Абзацом одинадцятим цього ж пункту визначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абзац дванадцятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Як встановлено судом та підтверджується Актом перевірки, 16.10.2014 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, до якої додано додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», у якій зазначено про відмову продавця ПАТ «Доріс» надати податкову накладну на дату виникнення податкових зобов'язань - дату сплати грошових коштів, а також додана копія платіжного доручення № 3112 від 23.09.2014, що засвідчує факт сплати податку на додану вартість у сумі 618 грн. 57 коп. у зв'язку з придбанням у ПАТ «ДОРІС» послуг (а.с 40, 42-45).
Враховуючи, що згідно з платіжним дорученням № 312 від 23.09.2014 грошові кошти, що сплачені позивачем на користь ПАТ «ДОРІС» за надані послуги мережі Інтернет у сумі 3711 грн. 40 коп., у тому числі податок на додану вартість у сумі 618 грн. 57 коп., списані з банківського рахунку ТОВ «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ» 23.09.2014, що підтверджується штемпелем банківської установи на платіжному дорученні, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права позивача на віднесення суми сплаченого податку до податкового кредиту є 23.09.2014, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено зазначену суму податку до складу податкового кредиту звітного періоду - вересня 2014 року.
Зазначення позивачем у поданій ним заяві про відмову постачальника надати податкову накладну дати виникнення податкових зобов'язань як 23.06.2014 є технічною помилкою, яка не змінює показники податкової звітності, та з урахуванням наданого до заяви розрахункового документа, що засвідчує факт сплати податку у зв'язку з придбанням послуг, не може бути підставою для позбавлення позивача права на включення до складу податкового кредиту сплачених сум податку.
Окрім того, надання ПАТ «ДОРІС» у вересні 2014 року позивачу телекомунікаційних послуг на загальну суму 3711 грн. 40 коп., у тому числі податок на додану вартість у сумі 617 грн. 57 коп., підтверджується актами здачі-приймання послуг за вересень 2014 року, які підписані представниками ПАТ «ДОРІС» і ТОВ «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ» (а.с. 50,51).
Таким чином, враховуючи, що датою виникнення права позивача на віднесення суми сплаченого податку до податкового кредиту є 23.09.2014, що підтверджується платіжним дорученням від № 3112 від 23.09.2014 про списання грошових коштів з банківського рахунку ТОВ «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ», надання телекомунікаційних послуг за вересень 2014 року підтверджується актами здачі-приймання послуг від 30.09.2014, позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року подана заява зі скаргою на постачальника, яким не надано податкову накладну, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано правила формування податкового кредиту, у зв'язку з чим висновки акту перевірки про його завищення є необґрунтованими.
Доводи відповідача про те, що заява ТОВ «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ» зі скаргою заповнена з помилками та позивачем нова декларація з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання податкової декларації за вересень 2014 року не подавалась суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається із поданої до податкової декларації заяви, позивачем допущено технічну помилку у даті виникнення податкових зобов'язань, яка не впливає на задекларовані у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим підстави для подання нової декларації за звітний період з виправленими показниками, як це передбачено пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, відсутні.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно, у зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати (а.с 1-а).
Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.12.2014 № 0000581501.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕМІВСЬК-ЕНЕРГІЯ» судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М Каракуша