Справа № 727/10587/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Чебан В. М.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
04 лютого 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Білоус О.В.
судді: Курко О. П. Совгира Д. І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про зобов"язання доплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
В грудні 2014 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Чернівці та просила визнати незаконними дії та зобов"язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 01.03.2011року по 01.12.2014.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17.12.2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог за період з 01.03.2011 року по 08.06.2014 року залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В судове засідання сторони не з'явилися, хоча про час, дату і місце апеляційного розгляду були належним чином повідомлені відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України. Саме з цих підстав виник спір між сторонами.
Позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги за період з 01.03.2011 року по 01.12.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом.
Відтак, судом першої інстанції вірно враховано пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду, оскільки остання не навела поважних причин його пропуску та доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску нею шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо зазалишення частини позову буз розгляду у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята ухвала відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не має.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, -залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2014 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.