Справа № 686/25284/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Садоїд Н.М.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
04 лютого 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у м. Хмельницькому про перерахунок пенсії ,
постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких підстав колегія суддів, керуючись положеннями статті 197 КАС України, вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, без фіксування судового засідання (частина 1 статті 41 КАС України).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що позивач в листопаді 2014 року звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, про проведення перерахунку та виплати коштів, відповідно до статтей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегією суддів встановлено, що позивач - ОСОБА_2, є пенсіонером та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, а також є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та має другу групу інвалідності.
Відповідач виплачував позивачу кошти у сумах, які на думку позивача, є значно нижчими, ніж передбачено статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", інвалідам 2-ї групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір пенсії для інвалідів 2 групи, яка повинна призначатись позивачу у відповідності з цим Законом, не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком.
Однак, статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що порядок обчислення державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 1, визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного положення статтей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210.
Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, позивачу проводиться нарахування та виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 1.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Положення пункту 28 розділу II Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI, яким були внесені зміни до статті 50 та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", які обмежували права громадян, щодо виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 1, рішенням Конституційного Суду України у справі № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, визнано неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак, вище наведені положення статті 50 та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", є чинними у редакції до внесення змін до них Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Закони України "Про державний бюджет України на 2011 рік", "Про державний бюджет України на 2012 рік" та"Про державний бюджет України на 2013 рік" втратили чинність.
Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII, що набрав чинності з 01 січня 2014 року, такі обмеження не встановлені.
Враховуючи вищевикладене, починаючи з 01 січня 2014 року, є чинними і підлягають застосуванню:
- стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, відповідно до якої додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 1, призначається у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком;
- стаття 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, відповідно до якої розмір державної пенсії для інвалідів 2 групи, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві з 01 січня 2014 року застосуванню підлягає не постанова Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року, а норми статтей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Доводи відповідача, щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів на фінансування виплат в порядку статтей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2014 року винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.
Доводи, наведені апелянтом в поданій ним апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Совгира Д. І.
Курко О. П.