05 лютого 2015 рокусправа № 180/681/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець
на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року у справі № 180/681/13-а за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець про визнання протиправними дій, -
встановив:
У березні 2013 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець (надалі - Відповідач), згідно з яким просив визнати дії Відповідача по виплаті щомісячних страхових платежів за період з 01.01.2004 року по 01.02.2013 р. у меншому розмірі, ніж це передбачено законом, протиправними; зобов'язати Відповідача здійснити виплату заборгованості по щомісячних страхових платежах за період з 01.01.2004 р. п 01.02.2013 р. в сумі 107 857 грн.; зобов'язати Відповідача з 01.02.2013 р. нараховувати та виплачувати щомісячні страхові виплати у розмірі, встановленому ст..1197 ЦК України до зміни обставин, що тягнуть перерахунок страхових виплат.
Вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи ст..1197 ЦК України, оскільки останній набрав чинності вже після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у зв'язку з чим розмір страхових виплат має обчислюватися з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. (а.с.2-3)
Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячної страхової виплати з 01.01.2004 р. ОСОБА_1 незаконними.
Зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець провести перерахунок щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 р. у відповідності до ст.. 1197 ЦК України, з урахуванням виплачених сум та виплатити їх та в подальшому нараховувати та виплачувати щомісячні страхові виплати в розмірі, встановленому ст.. 1197 ЦК України до зміни обставин, що тягнуть перерахунок страхових виплат.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що Відповідачем при розрахунку суми відшкодування не враховані вимоги щодо мінімальної заробітної плати у розумінні ст. 95 Кодексу законів про працю України, при цьому її розмір має обраховуватися відповідно до приписів ст.. 1197 ЦК України. (а.с.50-53)
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Посилалися на те, що розрахунок розміру середньої заробітної плати для страхової виплати зроблений відповідно до законодавства. Вважають, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є спеціальним нормативно-правовим актом, яким і потрібно керуватися в даних правовідносинах. Зазначали, що вказаний спір не є публічно-правовим. (а.с.54-56)
ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу. Зазначає, що в даному випадку мають застосовуватися приписи саме Цивільного кодексу України, так як він прийнятий пізніше. При цьому, при наявності колізій між нормами Цивільного кодексу та спеціальним законом пріоритет має надаватися саме нормам Кодексу, що визначено рішенням Конституційного суду України від 13.03.2012 р. № 5-рп/2012. Просив розглядати справу без його участі. (а.с.73-74)
Крім того, у матеріалах справи наявна ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, відповідно до якої апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року - задоволено частково. Вказану постанову скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець про визнання протиправними дій закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. (а.с.130-131)
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. (а.с.147-150)
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець надало до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення по справі, в яких зазначали, що законодавство про страхування від нещасного випадку встановлено спеціальний прядок відшкодування шкоди в результаті нещасного випадку на виробництві. Вважають, що норми Цивільного кодексу України можуть застосовуватися лише у разі, коли особа не пов'язана із страховим випадком за змістом Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Зазначають, що Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише через чотири роки після винесення Відповідачем постанов про нарахування страхових виплат, в той час як про розмір таких виплат йому стало відомо одразу після отримання зазначеної постанови. (а.с.155-159)
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював в ПАТ «Марганецький ГЗК» та отримав виробничу травму, йому встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 65 %. (а.с.8)
Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець № 64 від 21.04.2004 р. ОСОБА_1 було призначено виплату щомісячних страхових платежів відповідно до приписів ст.. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». (а.с.100-102)
18.02.2013 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок страхових виплат у відповідності до ст..1197 ЦК України. (а.с.9)
Листом № 12/02-20 від 28.02.2013 р. Відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку сум виплачених йому страхових виплат. (а.с.10)
Визнання протиправними дій Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець та зобов'язання здійснити перерахунок страхових виплат у відповідності до ст..1197 ЦК України і було предметом даного спору.
Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом, у сторін заперечень не виникало.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем при розрахунку суми відшкодування не враховані вимоги щодо мінімальної заробітної плати у розумінні ст. 95 Кодексу законів про працю України, при цьому її розмір має обраховуватися відповідно до приписів ст.. 1197 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України,Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.
Правове регулювання страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за своїм завданням та сферою дії є дещо відмінним від правового регулювання цивільно-правових відносин у цілому.
Це підтверджується тим, що згідно з частиною другою статті 999 ЦК до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Частиною першою статті 34 Закону № 1105-XIV установлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Водночас, відповідно до частини першої статті 1197 ЦК розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з позицією заявника апеляційної скарги, що до виниклих правовідносин слід застосувати норми статті 34 Закону № 1105-XIV як спеціального, без субсидіарного (додаткового) застосування правила, наведеного в абзаці другому частини першої статті 1197 ЦК.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-503а14, рішення якого, відповідно до приписів ст.. 244-2 Кас України, є обов'язковими.
З огляду на помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -
постановив :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець - задовольнити.
Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року у справі № 180/681/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець про визнання протиправними дій - відмовити у повному обсязі.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст постанови складено 06 лютого 2015 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко