03 лютого 2015 рокусправа № 804/4682/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 р.
по справі № 804/4682/13-а за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби Дніпропетровської області
про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,-
У квітні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними дії Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0014561703 від 19.12.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що дії відповідача по проведенню камеральної перевірки податкової звітності позивача по платі за землю є протиправними. Відповідачем проведено та складено акт камеральної перевірки, при тому, що фактично податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку, оскільки камеральною є перевірка виключно податкової звітності, а з акту перевірки вбачається, що відповідач при складанні акту використовував інші матеріали, крім податкових декларацій платника податків, зокрема, договори оренди земельних ділянок, довідки про нормативну грошову оцінку. Крім того, відповідачем при перевірці досліджені питання формування розміру орендної плати за користування земельними ділянками, в той час як розмір орендної плати є однією з основних умов договору оренди, отже, податковий орган, перевищуючи повноваження, втрутився в договірні відносини позивача та Криворізької міської ради. Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0014561703 від 19.12.2012 р. суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню. Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. про роз'яснення рішення, на яку посилається в запереченнях відповідач, не стосується спірних правовідносин, оскільки рішення, котре нею роз'яснюється, вже було виконане на момент винесення ухвали.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з даним рішенням позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ здійснила камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо правильності розрахунку земельного податку за період з 01.09.2012 року по 30. 09.2012 року.
Перевіркою було виявлено заниження позивачем земельного податку, за її результатами складено акт від 29 листопада 2012 року № 1086/17-217/1-2557306462 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013 року № 0000121503 на загальну суму 26 345 грн. 85 коп., з яких 15 050 грн. 77 коп. за основним зобов'язанням та 11 291 грн. 08 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення про донарахування зобов'язань з орендної плата за землю у відповідних розмірах.
Але така позиція є помилковою з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що в уточнюючій податковій декларації з плати на землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік за земельні ділянки по вул. Купріна,123 та вул. Електроніки,8 виявлено помилки, а саме: відповідно до п. п. 289.1 ст.289 Податкового кодексу України та умов договорів оренди для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Розмір орендної плати згідно п. п. 288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено.
Камеральною перевіркою враховано виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.05.2012 року, в якому зазначено, що на час проведення перевірки у м. Кривому Розі діє грошова оцінка землі, яка затверджена рішенням Криворізької міської ради від 14.05.2010 року №3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної оцінки земель міста Кривого Рогу».
В уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2012 рік №26831 від 28.08.2012 року нормативна грошова оцінка земельних ділянок платником не використовується, що призвело до порушення п. п. 288.5.1 п.288.5 ст.288 та п. п. 289.1 ст.289 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Починаючи з 01.01.2011 року, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).
Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.
Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.
Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 Податкового кодексу України, логічним завершенням аналізу наведених правових норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами. Тобто, починаючи з 01.01.2011 року, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.
Нормою ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.
Згідно п. п. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель», відповідно до абзацу п'ятого ст. 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 цього Закону).
Згідно ст. 18 даного Закону нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.
При цьому, законодавець не передбачив можливості орендаря впливати на порядок проведення оцінки орендованої земельної ділянки або можливі її результати, не зважаючи на двосторонній характер укладеного договору оренди.
Відповідно до ст.23 цього Закону технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (статті 125, 126 Земельного кодексу України).
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі»).
Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Розмір орендної плати за землю переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вказаний податок в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 26831 від 28.08.2012 року за 2012 рік було розраховано із розміру 3 % нормативної грошової оцінки землі, яка була визначена в договорах оренди станом до 01.01.2011 року, тобто без врахування нормативної грошової оцінки землі, що набрала чинності з 01.01.2011 року.
Враховуючи передбачену змістом Договору можливість зміни розміру орендної плати, а також зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів апеляційного адміністративного суду України вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням обмежень п.п. 288.5.1 та 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та розміру нової грошової оцінки земельних ділянок.
Рішення ради нормативно-правового характеру, згідно з пунктом 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Судами встановлено, що Рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 року №3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної оцінки земель міста Кривого Рогу» Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 року визнано нечинним.
Ухвалою касаційного суду від 11.12.2012 року постанову апеляційного суду залишено без змін.
Отже у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Таким чином, якщо у населеному пункті рішенням ради запроваджена нова нормативна грошова оцінка землі та в установленому порядку вона оприлюднена, платники самостійно повинні звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для отримання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, перерахувати суму податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та подати відповідну довідку з податковою звітністю до податкового органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» рішення органів місцевого самоврядування публікуються у друкованих засобах масової інформації відповідних органів місцевого самоврядування.
Частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цим органом та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Разом з тим, донарахування позивачу орендної плати за орендовану земельну ділянку здійснено податковим органом не на підставі визначеної та офіційно оприлюдненої нормативної грошової оцінки земель Криворізької міської ради від 14.05.2010 року №3884.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції з урахуванням вищевикладеного дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути визнано законним та правильним, оскільки сума орендної плати визначена відповідачем не в установленому законом порядку.
З огляду на викладене, суд вважає, що суд першої інстанції припустився порушень вимог норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з викладеного постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року по справі № 804/4682/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0014561703 від 19.12.2012 року.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2015 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: А.В. Суховаров