10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Шульга О.М.
Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.
іменем України
"03" лютого 2015 р. Справа № 279/7312/14-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Бондарчука І.Ф.
суддів: Моніча Б.С.
Хаюка С.М.,
при секретарі Лялевич С.С. ,
за участю представника апелянта
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "12" грудня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності та рішень ,
У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів примусового виконання постанови суду протиправною, скасувати постанови про повернення виконавчого документу від 26.09.2014 року та зобов'язати відповідача вжити заходів примусового виконання рішення суду відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанови про повернення виконавчих листів винесені протиправно, оскільки державний виконавець послався лише на ряд законів та підзаконних нормативних актів не зазначивши про проведення виконавчих дій, що виключають можливість виконання відповідного рішення чим порушив її права та не з'ясував ту обставину, що рахунки Управління Пенсійного фонду, з яких здійснюється виплата пенсій не обліковуються в органах Державної казначейської служби України, що робить неможливим виконання судового рішення.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2014 року позов задоволено.
Визнано дії відповідача протиправними та скасовано постанови від 26.09.2014 року про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчим провадженням № 42742443 та № 42742351.
Зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції вжити передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів з виконання рішення суду за виконавчими листами №2-а-8438/11.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що державним виконавцем передчасно винесено оскаржувані постанови, що призвело до порушення прав та інтересів позивача.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.
Встановлено, що на виконанні у відділі ДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції перебували виконавчі листи №2-а-8438/11, видані Коростенським міськрайонним судом про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень здійснити перерахунок та виплату позивачу основної пенсії, відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За вказаними виконавчими документами державним виконавцем відділу ДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції 10.10.2012 року були відкриті виконавчі провадження.
Постановами від 26.09.2014 року державний виконавець відділу ДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції повернув виконавчі документи стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому постанови про відкриття виконавчих проваджень та постанови про повернення виконавчих документів містять різні номери виконавчих проваджень.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає повернення виконавчого документу стягувачу в разі наявної встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Статтею 50 вказаного закону передбачені наслідки завершення виконавчого провадження.
Зі змісту оскаржуваних позивачем постанов слідує, що вони цитують ст.2 та ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, який затверджений Постановою КМУ №440 від 03.09.2014 року .
Так, 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" , та особливості їх виконання.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленному Кабінетом Міністрів України порядку. Постановою Кабінету Міністрів України №440 від 03.09.2014 року затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою. Цей порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
При цьому даний порядок не припиняє дію Закону України "Про виконавче провадження" в частині виконання виконавчих документів, виданих на підставі судових рішень.
Згідно з ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У п.18 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Водночас відповідно до пункту 2 частини першої ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилось або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Слід ураховувати, що виконавці мають право повертати документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб'єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що зміст постанов про повернення виконавчих документів стягувачу не свідчить про те, що державним виконавцем було вжито будь-яких заходів для виконання рішення суду, а також, що є наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в разі, якщо навіть в ході виконання встановлено відсутність коштів на рахунках боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань, це не є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскаржувані постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві винесені передчасно та підлягають скасуванню.
Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "12" грудня 2014 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук
судді: Б.С. Моніч
С.М.Хаюк
Повний текст cудового рішення виготовлено "04" лютого 2015 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11500
3- відповідачу/відповідачам: Відділ державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції вул. Сосновського,28-Г,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500
- ,