Справа: № 9432/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
03 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретарі за участю: позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_5 про виплату середнього заробітку за час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та апеляційною скаргою Київської митниці Міндоходів на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за заявою Київської митниці Міндоходів про зміну способу та порядку виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року в адміністративній справі № 2а-9432/10/1070 за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України, треті особи: Київська обласна митниця, Бориспільська митниця про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_5 із заявою про виплату середнього заробітку, починаючи з 18.02.2013, за час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 в адміністративній справі 2а-9432/10/1070 за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України, треті особи: Київська обласна митниця, Бориспільська митниця про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року в задоволенні даної заяви ОСОБА_5 відмовлено.
Крім цього, до Київського окружного адміністративного суду звернулась Київська митниця Міндоходів із заявою про зміну способу та порядку виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 в даній адміністративній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року в задоволенні заяви Київської митниці Міндоходів відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятою судом ухвалою від 08 вересня 2014 року, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про виплату середнього заробітку, починаючи з 18.02.2013, за час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011.
Разом з тим, відповідач, не погоджуючись з прийнятою ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву Київської митниці Міндоходів про зміну способу та порядку виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом Державної митної служби України від 18.11.2010 № 2166-к «Про припинення державної служби» у зв'язку з порушенням Присяги державного службовця позивача звільнено з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 6 Бориспільської митниці.
В листопаді 2010 року ОСОБА_5 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України, треті особи: Київська обласна митниця, Бориспільська митниця про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 18.11.2010 № 2166-к «Про припинення державної служби», поновлення позивача на роботі на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 6 Бориспільської митниці; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 11 717,93 грн. та моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн. (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 23.11.2010 та 14.04.2011).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 18.11.2010 № 2166-к «Про припинення державної служби»; поновлено ОСОБА_5 на державній службі в митних органах України на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 6 Бориспільської митниці. Стягнуто з Державної митної служби України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 717,93 грн. за період з 20.11.2010 по 20.03.2011 та звернуто постанову до негайного виконання в частині щодо поновлення на вказаній посаді та стягнення заробітної плати за один місяць.
Відповідно до наказу Бориспільської митниці від 19.11.2010 № 559-к «Про проведення розрахунку» Бориспільською митницею проведено повний розрахунок з позивачем.
Згідно з наказом Державної митної служби України від 05.10.2010 № 1148 «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих в місті Києві та Київській області» припинено Бориспільську митницю шляхом приєднання до Київської обласної митниці.
Із повідомлення державного реєстратора встановлено, що 20.09.2011 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи Бориспільської митниці в результаті її ліквідації.
Указом Президента України від 24.12.2012 № 726/2013 утворено Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» утворено Київську митницю Міндоходів, яку зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24.04.2013.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_5 в період з 21.01.2011 по 18.02.2013 заявник працював в ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» на посаді агента з митного оформлення товарів.
На момент звернення до суду із цією заявою позивача на посаді в Бориспільській митниці не поновлено, рішення суду в цій частині не виконано.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи в частині, що стосується заяви ОСОБА_5 про виплату середнього заробітку за час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Вимогами ч. 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
В силу положень ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з вимогами частини п'ятої статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При цьому, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується правовий захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Статтею 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Згідно пунктів 18-19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації. При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, правовідносини, які стосуються виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, склалися саме між позивачем та Бориспільською митницею. На час звільнення позивача у 2010 році митним органом проведено з ним повний розрахунок. Рішення суду про поновлення позивача на посаді в Бориспільській митниці набрало законної сили 08.12.2011, тобто вже після внесення 20.09.2011 запису до ЄДР про припинення Бориспільської митниці як юридичної особи шляхом її ліквідації.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
В обґрунтування поданої заяви, позивач вказує на правовідносини, які виникли з 18.02.2013, тобто після припинення 20.09.2011 юридичної особи Бориспільської митниці, і просить від утворених митних органів здійснити виплату йому середнього заробітку за період з 18.02.2013 до дати фактичного поновлення на роботі.
Оскільки, судове рішення у справі набрало законної сили ще 08.12.2011, то у вказаний заявником період часу після 18.02.2013 між ним та утвореними митними органами не виникло правовідносин, які б зобов'язували ці митні органи виплачувати йому кошти за вимушений прогул у вказаний ним період часу, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_5 про виплату середнього заробітку за час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року в даній адміністративній справі.
Що стосується вимог поданої заяви Київської митниці Міндоходів про зміну способу та порядку виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, колегія суддів зважає на наступне.
Частиною 1 статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Таким чином, зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі №21-394а14.
Як зазначалося вище, правовідносини, які стосуються поновлення позивача на посаді в Бориспільській митниці, склалися саме між позивачем та Бориспільською митницею. Бориспільська митниця, куди за рішенням суду повинен бути поновлений позивач, припинено як юридичну особу. Тому під зміною способу і порядку виконання цього судового рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, оскільки ухвала про зміну способу і порядку виконання судового рішення має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті.
Оскільки рішенням суду поновлено ОСОБА_5 на державній службі в митних органах України саме на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 6 Бориспільської митниці, то притягнення до участі у виконанні цього рішення як боржника іншого митного органу, куди позивач не був переведений в установленому порядку, не може бути розцінено як зміна способу та порядку виконання рішення, адже фактично поданою заявою митним органом запропоновано змінити не спосіб і порядок виконання судового рішення, а судове рішення по суті, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви Київської митниці Міндоходів про зміну способу і порядку виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законні і обґрунтовані рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_5 про виплату середнього заробітку за час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та апеляційну скаргу Київської митниці Міндоходів на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за заявою Київської митниці Міндоходів про зміну способу та порядку виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст ухвали складено та підписано - 06.02.2015
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.