Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"29" січня 2015 р. Справа № 911/4857/14
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу
за позовомДержавного підприємства "Мобільний рятувальний центр ДСНС України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртунельбуд"
про стягнення 50 716,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача:Кіндер М.В. (довіреність №3/96-22 від 05.01.2015) не з'явились;
Обставини справи:
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/4857/14 за позовом Державного підприємства "Мобільний рятувальний центр ДСНС України" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртунельбуд" (далі - відповідач) про стягнення 50 716,00 гривень.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2014 порушено провадження по справі №911/4857/14, призначено її до розгляду на 18.12.2014.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані порушенням з боку відповідача своїх зобов'язань по оплаті за договором на постійне аварійно-рятувальне обслуговування №6-10 від 01.09.2010.
02.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача по справі надійшло клопотання б/н від 02.12.2014 (вх. №27016/14) про перенесення судового засідання.
У судове засідання 18.12.2014 представники позивача не з'явились.
Ухвалою від 18.12.2014 строку розгляду спору було продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 29.01.2015.
У судове засідання 29.01.2015 відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
У судовому засіданні 29.01.2015 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:
01.09.2010 між Державною організацією «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України та Товариством з обмеженою відповідальність «Укртунельбуд» - відповідач у справі)будо укладено договір на постійне аварійно-рятувальне обслуговування №6-10 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін організовує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує і виконує аварійно-рятувальні роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.
В подальшому, діяльність Державною організацією «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» було припинено шляхом приєднання до Державного підприємства "Мобільний рятувальний центр МНС України", що підтверджується наказом від 19.03.2013 №131 про припинення юридичної особи шляхом приєднання (копія наявна в матеріалах справи).
Згідно наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24.05.2013 №300 (копія в матеріалах справи) змінено найменування Державного підприємства "Мобільний рятувальний центр МНС України" на Державне підприємство "Мобільний рятувальний центр ДСНС України" (позивач у справі).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі бухгалтерських документів Державної організацієї «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України до позивача було передано документи по дебіторській заборгованості Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» минулих років.
Крім того, як вбачається з Статуту Державне підприємство "Мобільний рятувальний центр ДСНС України" є правонаступником Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України (пункт 3.3).
Протоколом домовленості сторін про вартість обслуговування об'єкту та Договором визначено, що відповідно до від 01.09.2010 та розрахунку вартості обслуговування об'єкту протягом строку дії договору складає 24 000 грн.00 коп. за рік (п.4.1. договору).
Перерахування коштів здійснюється щомісячно, в розмірі 1/12 річної суми, що дорівнює 2000 грн.00 коп. в строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним. ДО «Київський ВГРЗ» підтверджує виконання умов договору Актами виконання умов договору, що надаються об'єкту щомісячно. ( п.4.2 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, Державною організацію «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України, правонаступником якої є позивач, належним чином виконувались умови договору.
Даний факт підтверджується актами №368 за жовтень 2012 року, №405 за листопад 2012 року, №443 за грудень 2012 року, №13 за січень 2013 року, №48 за лютий 2013 року, №84 за березень 2013 року, №119 за квітень 2013 року, №154 за травень 2013 року, №189 за червень 2013 року, №121 за липень 2013 року, а також актом звірки взаємних розрахунків, які підписані уповноваженими представниками сторін договору та скріплені печатками.
Проте вартість обслуговування у встановлений договором строк та в процесі розгляду справи відповідачем оплачено не було.
У зв'язку з чим, станом на момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 40000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 40000,00 грн. заборгованості правомірною та такою , що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
З урахуванням зазначеного, господарський суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40000,00 грн. доведеною, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунку за договором від 01.09.2010 року №6-19 позивачем заявлено вимогу про стягнення 1200,00 грн. - 3% річних , 6716,00 пені та 2800,00 грн. штрафу.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1200,00 грн.. 3% річних.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення штрафу та пені, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок штрафу є вірним, стягненню підлягає 2800,00 грн. штрафу.
Проте, розрахунок пені є невірним оскільки позивачем при розрахунку не враховано положення частини 6 статі 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені, господарський суд встановив, що стягненню підлягає 2580,00 грн. пені, в іншій частині - стягнення 4136,00 грн. пені суд відмовляє.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме: 40000,00 основного боргу, 1200,00 грн. 3% річних, 2800,00 грн. штрафу та 2580,00 грн. пені.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається повністю на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртунельбуд" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Комсомольська,5, код ЄДРПОУ 30920263) на користь Державного підприємства "Мобільний рятувальний центр ДСНС України (03069, Київська обл., Обухівський район, смт.Козин, ідентифікаційний номер 33791092) 40000 (сорок тисяч) грн..00 коп.основного боргу, 1200 (одну тисячу двісті) грн..00 коп. 3% річних, 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. штрафу, 2580 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім ) грн..00 коп. судового збору
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.М. Антонова
Рішення підписане 06.02.2015 року