04.02.15р. Справа № 904/114/15
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя
до Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про стягнення суми основного боргу за договором на постачання теплової енергії в розмірі 33757грн.15коп., суми інфляційних витрат в розмірі 5223грн.65коп., пені в розмірі 2497грн.78коп. та 3% річних в розмірі 660грн.06коп.
Представники:
Від позивача: Боінчук О.Л., дов. №141 від 03.11.2014р.
Від відповідача: Лазарєва О.М., дов. №38 від 19.01.2015р.
В судовому засіданні від 28.01.2015р. оголошувалась перерву до 04.02.2015р. в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" звернулось до Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради з позовом про стягнення суми основного боргу за договором постачання теплової енергії в розмірі 33757грн.15коп., пені в розмірі 2497грн.78коп., суми інфляційної складової в розмірі 5223грн.65коп. та 3% річних в розмірі 660грн.06коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2015р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначався в судових засіданнях на 28.01.2015р. та 04.02.2015р.
В судовому засіданні від 28.01.2015р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що Комунальне підприємство "Житлове господарство Самарського району" сплатило позивачу 14687грн.54коп. в рахунок погашення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. Відповідач стверджує, що повністю оплатив рахунки №185 від 31.03.2014р., №276 від 30.04.2014р., №399 від 31.10.2014р. та №477 від 30.11.2014р. Крім того, відповідач зазначив, що його заборгованість перед позивачем за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. на теперішній час становить 19069грн.61коп. На підтвердження зазначеної інформації відповідач надав платіжне доручення №2876 від 30.12.2014р. на суму 14687грн.54коп.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.
30.08.2004р. між Відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго" (далі - енергопостачальна організація) та Комунальним виробничим житловим ремонтно - експлуатаційним підприємством Самарського району (далі - споживач) підписаний договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 (далі - договір).
Рішенням загальних зборів акціонерів від 10.04.2012р. найменування Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" було змінено на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго".
Найменування відповідача також було змінено з Комунального виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного підприємства Самарського району на Комунальне підприємство "Житлове господарство Самарського району".
Відповідні зміни щодо зміни найменування сторін в договорі на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. були внесені додатковою угодою №34 від 01.07.2013р.
За умовами договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. енергопостачальна організація приймає на себе зобов'язання поставляти споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію відповідно до затверджених тарифів в строки та на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 5.4 договору (з урахуванням змін внесених додатковими угодами №3 від 01.09.2005р. та №21 від 01.10.2009р.) енергопостачальна організація щомісяця направляє споживачу рахунок - фактуру про відпуск теплової енергії в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Рахунок - фактура є первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з правом формування у енергопостачальної організації доходу та дебіторської заборгованості.
За приписами пункту 6.6 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 01.09.2005р. до договору) якщо споживач є бюджетною організацією або підприємством, яке надає послуги тепловодопостачання населенню, то розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в 5-ти денний термін від дати отримання рахунку фактури.
Відповідно до пункту 7.2.4 договору споживач за порушення строків оплати поставленого товару, сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
На виконання умов договору позивач за період з грудня 2013р. по квітень 2014р. та з жовтня по листопад 2014р. поставив відповідачу теплову енергію на суму 35486грн.37коп. Зазначена інформація підтверджується рахунками фактурами №583 від 31.12.2013р., №58 від 31.01.2014р., №129 від 28.02.2014р., №185 від 31.03.2014р., №276 від 30.04.2014р., №399 від 31.10.2014р. та №477 від 30.11.2014р. Зазначені рахунки - фактури були отримані відповідачем про що свідчить відмітка про отримання на зазначених рахунках.
Так, рахунок - фактура №583 від 31.12.2013р. був отриманий відповідачем 09.01.2014р.; рахунок - фактура №58 від 31.01.2014р. - 05.02.2014р.; рахунок - фактура №129 від 28.02.2014р. - 05.03.2014р.; рахунок - фактура №185 від 31.03.2014р. - 08.04.2014р.; рахунок - фактура №276 від 30.04.2014р. - 07.05.2014р.; рахунок - фактура №399 від 31.10.2014р. - 12.11.2014р.; рахунок - фактура №477 від 30.11.2014р. - 08.12.2014р.
З викладеного вбачається, що Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" належним чином виконало свої зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. та поставило відповідачу за період з грудня 2013р. по квітень 2014р. та з жовтня по листопад 2014р. теплову енергію на суму 35486грн.37коп.
Відповідно до додаткової угоди №36 від 26.09.2014р. до договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. сторони в порядку статті 601 Цивільного кодексу України здійснили зарахування зустрічних вимог, за результатами якого було списано заборгованість відповідача за грудень 2013р. на суму 1729грн.22коп.
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. за період з грудня 2013р. по квітень 2014р. та з жовтня по листопад 2014р. в розмірі 33757грн.15коп.
Проте, як вбачається з відзиву на позов наданого відповідачем, Комунальне підприємство "Житлове господарство Самарського району" 30.12.2014р. сплатило позивачу 14687грн.54коп. (платіжне доручення №2876 від 30.12.2014р.) в рахунок погашення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. Відповідач зазначив, що повністю оплатив рахунки №185 від 31.03.2014р., №276 від 30.04.2014р., №399 від 31.10.2014р. та №477 від 30.11.2014р.
Враховуючи, що часткове погашення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. було здійснено відповідачем 30.12.2014р., тобто до подачі позовної заяви Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" (дата подачі позову - 06.01.2015р.), в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14687грн.54коп. слід відмовити.
Таким чином, на теперішній час несплаченою залишається заборгованість за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. в розмірі 19069грн.61коп. за рахунками №583 від 31.12.2013р., №58 від 31.01.2014р. та №129 від 28.02.2014р.
З огляду на положення договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. строк виконання грошового зобов'язання є таким, що настав.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 19069грн.61коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №290-т/04 від 30.08.2004р. в розмірі 14687грн.54коп. слід відмовити.
Позивач на підставі пункту 7.2.4 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.01.2014р. по 23.12.2014р. в розмірі 2497грн.78коп. нараховану на суму боргу в розмірі 33757грн.15коп. за період з грудня 2013р. по квітень 2014р. та з жовтня по листопад 2014р.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він зроблений вірно та відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 2497грн.78коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат в розмірі 5223грн.65коп. за період з січень - листопад 2014р. та 3% річних в розмірі 660грн.06коп. за період з 15.01.2014р. по 23.12.2014р.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційної складової в розмірі 5223грн.65коп. підлягають задоволенню частково. Оскільки, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 4666грн.88коп.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних витрат в розмірі 556грн.77коп. слід відмовити.
Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення суми 3% річних, за період з 15.01.2014р. по 23.12.2014р. в розмірі 647грн.64коп. У задоволенні вимог про стягнення суми 3% річних в розмірі 12грн.42коп. слід відмовити. Позивач при нарахуванні 3% річних не врахував зарахування зустрічних вимог, яке відбулось між сторонами згідно з додатковою угодою №36 від 26.09.2014р. до договору.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради про стягнення суми основного боргу за договором постачання теплової енергії в розмірі 33757грн.15коп., пені в розмірі 2497грн.78коп., суми інфляційної складової в розмірі 5223грн.65коп. та 3% річних в розмірі 660грн.06коп. задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" (код ЄДРПОУ: 05451368; Місцезнаходження: 49127, м. Дніпропетровськ, вул. Агнії Барто, буд. 19) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (код ЄДРПОУ: 00130872; Місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20) суму основного боргу за договором постачання теплової енергії в розмірі 19069грн.61коп., пеню в розмірі 2497грн.78коп., суму інфляційної складової в розмірі 4666грн.88коп., 3% річних в розмірі 647грн.64коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1165грн.44коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
В судовому засіданні від 04.02.2015р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст підписаний 06.02.2015р.
Суддя Р.Г. Новікова