ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 січня 2015 року № 826/18848/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал Плюс"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Антал Плюс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0025301501 від 21 жовтня 2014 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18848/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18 грудня 2014 року.
У судовому засіданні 18 грудня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
01 жовтня 2014 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку Товариством з обмеженою відповідальністю «Антал Плюс», за результатом якої складено акт перевірки від 01 жовтня 2014 року № 0211-15/25389476.
Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення вимог пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме встановлено, що строк проплати узгодженої суми податку на додану вартість протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України для подання податкової декларації.
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 жовтня 2014 року № 0025301501 Товариству з обмеженою відповідальністю «Антал Плюс» нараховано грошове зобов'язання за затримку 2597 грн. та штраф у розмірі 519,40 грн.
Позивач не погоджується із спірним податковим повідомленням - рішенням й зазначає, що останнім своєчасно подавались платіжні доручення до установ банку, водночас затримка у їх проведенні допущена з вини банківської установи.
Заперечення відповідача співпадають з висновками акту перевірки від 01 жовтня 2014 року № 0211-15/25389476.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України; Податкового кодексу України; Бюджетного кодексу України; Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Згідно пунктів 6.1., 6.2. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. (пункти 36.3., 36.5. статті 36 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 38.3. статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз вищезазначеної норми свідчить, що якщо платник податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання у поданій ним податковій декларації, то він зобов'язаний сплатити задекларовану суму протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, крім випадків, передбачених ПКУ. Тобто, платник податків може сплатити задекларовану (а отже, узгоджену) суму податкового зобов'язання у будь-який час з моменту подання податкової декларації, але не пізніше 10-го календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації.
В свою чергу, пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 203.1. статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Таким чином, граничний строк сплати податкового зобов'язання, за якими податковий період складає один місяць, обчислюється днями (20 днів + 10 днів), а тому, позивач повинен був перерахувати до бюджету податок на додану вартість, не пізніше 30 числа кожного наступного місяця за звітним місяцем.
Судом встановлено, що 17 березня 2014 року та 11 квітня 2014 року позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість за лютий - березень 2014 року відповідно.
Визначені у податкових деклараціях суми податку на додану вартість сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень № 9960 від 25 березня 2014 року та № 10018 від 24 квітня 2014 року.
Таким чином, матеріали справи спростовують встановлені контролюючим органом порушення своєчасності подання платіжних доручень до установ банку Товариством з обмеженою відповідальністю «Антал Плюс».
Як свідчать матеріали справи, позивачем 26 березня 2014 року та 30 квітня 2014 року подавались до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві копії платіжних доручень № 9960 від 25 березня 2014 року та № 10018 від 24 квітня 2014 року та листи АКБ «Форум» від 26 березня 2014 року № 5-03-14 та від 28 квітня 2014 року № 6-04-14 про неможливість виконання платіжних доручень.
Проте, такі доводи позивача не взяті до уваги контролюючим органом при проведенні перевірки.
За висновком суду, зазначені платіжні доручення є належними та допустимими доказами, які підтверджують сплату позивачем у повному обсязі та у терміни, встановлені Податковим кодексом України, податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий та березень 2014 року, визначених позивачем самостійно у поданих ним до контролюючого органу відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
В даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за спірний період здійснилось 25 березня 2014 року та 24 квітня 2014 року, підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення № 9960 та № 10018. Відтак, висновки перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у податкових деклараціях з податку на додану вартість є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами.
Суд звертає увагу, що податок на додану вартість належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто має єдиного одержувача - Державний бюджет України. Оскільки платник податку своєчасно й у встановленому розмірі сплатив суму грошового зобов'язання із зазначеного податку до державного бюджет, на думку суду, у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання.
При цьому, проведення банком сплачених позивачем коштів 25 березня та 24 квітня 2014 року із затримкою, що вбачається із відповідних платіжних доручень, є підставою для відповідальності банку за порушення строку зарахування податків до бюджетів, а не платника податків, що передбачено пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відтак, податкове повідомлення - рішення № 0025301501 від 21 жовтня 2014 року підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Авто Груп" підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Антал Плюс» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0025301501 від 21 жовтня 2014 року.
3.Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антал Плюс» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник