ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 січня 2015 року № 826/19005/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект-31"
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект-31» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0010241502 від 26 серпня 2014 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19005/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 грудня 2014 року.
У судовому засіданні 22 грудня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
26 серпня 2014 року Державною податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект-31», за результатом якої складено акт перевірки від 26 серпня 2014 року № 487/26-54-15-02-08.
Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пункту 57.1 статі 57 Податкового кодексу України.
Як встановлено під час перевірки, самостійне визначене платником грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 318339,00 грн. із граничним терміном сплати до 11 березня 2014 року сплачено позивачем 01 квітня 2014 року, тобто із порушенням строку на 21 день.
Податковим повідомленням - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 серпня 2014 року № 0010241502 Товариству з обмеженою відповідальністю «Аспект-31» нараховано штраф у розмірі 31833,90 грн.
За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 серпня 2014 року № 0010241502 залишено без, скарги позивача - без задоволення (копія рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28 жовтня 2014 року № 11053/10/26-15-10-07-15 міститься в матеріалах справи).
Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням - рішенням й зазначає, що грошове зобов'язання з податку на прибуток сплачено у встановлений Податковим кодексом України.
Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 26 серпня 2014 року № 487/26-54-15-02-08.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно пунктів 6.1., 6.2. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. (пункти 36.3., 36.5. статті 36 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 38.3. статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз вищезазначеної норми свідчить, що якщо платник податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання у поданій ним податковій декларації, то він зобов'язаний сплатити задекларовану суму протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, крім випадків, передбачених ПКУ. Тобто, платник податків може сплатити задекларовану (а отже, узгоджену) суму податкового зобов'язання у будь-який час з моменту подання податкової декларації, але не пізніше 10-го календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації.
В свою чергу, пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
28 лютого 2014 року ТОВ «Аспект-31» подало до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, в якій в рядку 14 «Податок на прибуток за звітній (податковий) період» зазначено суму 374390,00 грн.
Як стверджує позивач, у вищевказаній податковій декларації, позивачем помилково визначено грошове зобов'язання у розмірі 374390,00 грн. замість 56007,00 грн.
01 квітня 2014 року ТОВ «Аспект-31» подало уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, в якій в рядку 14 «Податок на прибуток за звітній (податковий) період» виправлено помилку і зазначено суму 56007,00 грн.
В обґрунтування правової позиції, позивачем надано суду копії банківських виписок, дослідивши які встановлено що у строк до 11 березня 2014 року позивачем сплачено авансових платежів з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 291517,06 грн., що підтверджується: випискою по рахунку від 14 січня 2013 року на суму 24866,33 грн., випискою по рахунку від 19 лютого 2013 року на суму 24866,33 грн., виписка по рахунку від 26 березня 2013 року на суму 26865,00 грн., випискою по рахунку від 29 квітня 2013 року па суму 26865,00 грн., випискою по рахунку від 29 травня 2013 року на суму 26865,00 грн., випискою по рахунку від 27 червня 2013 року на суму 26865,00 грн., випискою по рахунку від 29 липня 2013 року на суму 26865,00 грн., випискою по рахунку від 29 серпня 2013 року на суму 26865,00 грн., випискою по рахунку від 27 вересня 2013 року на суму 26865,00 грн., випискою по рахунку від 22 жовтня 2013 року на суму 29352,00 грн., випискою по рахунку від 15 листопада 2013 року на суму 26865,00 грн., випискою по рахунку від 27 грудня 2013 року на суму 26865,00 грн.
Згідно банківських виписок по рахунку від 07 березня 2014 року та від 11 березня 2014 року позивачем сплачено податок на прибуток за 2013 рік у розмірі 56010,00 грн.
Наведене свідчить, що проведене нарахування податкових зобов'язань у сумі 374 390,00 грн. самостійно визначених платником податку у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний № 9090931080 від 28 лютого 2014 року), було погашено 11 березня 2014 року за рахунок переплати у сумі 56 051.00 грн., 01 квітня 2014 року у сумі 318 339,00 грн. у зв'язку з поданням уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний № 9091280686 від 01.04.2014).
Сплата позивачем авансових внесків не свідчить про своєчасну сплату позивачем податку на прибуток, оскільки природа вищезазначених платежів розмежована податковим законодавством. тому, як доказ сплати податку на прибуток за 2013 рік суд приймає виписки по рахункам від 07 березня 2014 року та від 11 березня 2014 року, згідно яких позивачем сплачено податок на прибуток за 2013 рік у розмірі 56010,00 грн.
Порядок внесення змін до податкової звітності встановлений статтею 50 Податкового кодексу України, яким зокрема встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що виправлення допущених помилок може бути здійснене одним із таких способів: подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації у встановленій формі; відображення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період. І в першому і в другому випадку платник податків не звільняється від обов'язку сплатити суму недоплати та штраф.
Контролюючим органом вірно встановлено, що позивачем подано уточнюючі розрахунки за 2013 рік після закінчення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, тобто 01 квітня 2014 року.
Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу
Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення строків сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток, а тому накладення штрафу на позивача згідно податкового повідомлення - рішення від № 0010241502 від 26 серпня 2014 року відповідає вимогам законодавства.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект-31» не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.
Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Проте, позивачем сплачено судовий збір у повному розмірі 1827,0 грн., а тому решта суми судового збору не підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект-31».
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект-31» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник