ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 лютого 2015 року № 826/18320/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17 березня 2014 року № 0003111705/26-56-17-01-09.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18320/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 грудня 2014 року.
У судовому засіданні 11 грудня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив його задовольнити. Представник відповідача заперечив проти позову.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
На підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 24 січня 2014 року № 95 проведена невиїзна документальна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатом якої складено акт перевірки від 05 лютого 2014 року № 331/26-56-17-01-05/НОМЕР_1.
Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення підпункт у 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 310575,00 грн.
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17 березня 2014 року № 0003111705/26-56-17-01-09 ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 310575,00 грн.
За результатом адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення - рішення від 17 березня 2014 року № 0003111705/26-56-17-01-09 залишено без змін, скарги позивача - без задоволення.
Як встановлено під час перевірки та підтверджується матеріалами справи, 17 травня 2007 року між позивачем (Покупець) та ОСОБА_2 (Продавець) укладено попередній договір, предметом якого є добровільні зобов'язання Сторін укласти в термін до 15 лютого 2008 року договір купівлі-продажу (далі - «Основний договір»), згідно з умовами якого Продавець передає у власність Покупцю Об'єкт продажу на умовах та в порядку, визначених цим Договором.
За умовами вищезазначеного Договору, об'єкт продажу - нерухоме майно, житловий корпус № 9 Літера «Н», на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що після розширення та реконструкції, яка буде закінчена до підписання Основного договору, та складатиметься з 17-ти номерів (12-ти стандартних двомісних однокімнатних та 5-ти покращених в тому числі 3-й люкса), загальною корисною площею 410 кв.м., розташоване в АДРЕСА_1 і попередньо складає 33/1000 дольової власності на території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1». Об'єкт належить Продавцю на праві приватної власності згідно «Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно СМБРТІ» від 06 листопада 2006 року, номер Витягу 12405208, реєстраційний номер 995971.
Пунктом 1.2 встановлено, що Покупець по цьому Попередньому договору сплачує завдаток в розмірі 50 % вартості Об'єкту продажу, тобто 2 070 500 (два мільйони сімдесят тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, що дорівнює 410 000 (чотириста десять тисяч) доларів США згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ (5,05 грн./$) станом на момент підписання договору.
Відповідно до пункту 2.7 цього Договору не укладання Основного договору з вини Продавця, або ухилення від його укладання. Покупцю повертається сума завдатку та додатково сплачується штраф у розмірі 100 % від суми завдатку, тобто разом подвійна сума завдатку.
Підписання Сторонами даного попереднього договору свідчить про те, що «Покупець» сплатив, а «Продавець» отримав суму завдатку, передбаченого п. 1.2. даного договору, у розмірі 2 070 500 (два мільйони сімдесят тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, ЩО дорівнює 410 000 (чотириста десять тисяч) доларів США згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ (5,05 грн./$) станом на момент підписання договору. Підписання даного договору не потребує додаткових підтверджень факту здійснення даного платежу (пункт 2.9 цього Договору).
Як свідчать матеріали справи, у вищезазначений в попередньому договорі строк, основний Договір купівлі - продажу не був укладений.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києві від 19 червня 2009 року у справі № 2-3673/09 встановлено, що основний договір купівлі - продажу вищезазначений в попередньому договорі строк не був укладений з вини Продавця та стягнено на користь ОСОБА_1 завдаток у сумі 2070500,00 грн.
Вищезазначене рішення набрало законної сили, відтак у відповідності до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приймає без доказування встановлені у згадуваному рішенні обставини.
Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням, позивач зазначає, що згідно рішення суду останньому було повернуто завдаток попередньому сплачений Продавцю розмірі 2070500,00 грн. останній посилається на рішення Голосіївського районного суду міста Києві від 19 червня 2009 року у справі № 2-3673/09, яким стягнено на користь ОСОБА_1 саме завдаток у сумі 2070500,00 грн.
Представник відповідача стверджує, що згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києві від 19 червня 2009 року у справі № 2-3673/09, на користь позивача стягнено штраф у розмірі 2070500,00 грн., а тому встановлені під час перевірки порушення є обґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення не підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що кошти відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києві від 19 червня 2009 року у справі № 2-3673/09 повернуті позивачу 20 жовтня 2009 року, про що свідчить, нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1.
Враховуючи, що спірні правовідносини мали місце у 2009 році, суд, вирішуючи адміністративну справу по суті керується приписами як Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» так і Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю; відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання; пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або інших сум бюджетного відшкодування; суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом; виплати з державного бюджету, пов'язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, у тому числі Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.
Відповідно до підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання у розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором; пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування; сум шкоди, завданої платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, яка відшкодовується державою у порядку, встановленому законом.
Таким чином, з метою правильного вирішення адміністративної справи по суті, суду слід встановити природу отриманих позивачем 20 жовтня 2009 року коштів.
Згідно резолютивної частини рішення Голосіївського районного суду міста Києві від 19 червня 2009 року у справі № 2-3673/09, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдаток у сумі 2070500 (два мільйони сімдесят тисяч п'ятсот гривень, сплачений судовий збір у розмірі 1700 (тисяча сімсот) грн.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 250 (двісті п'ятдесят) гривень).
Таким чином, суд вважає, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києві від 19 червня 2009 року у справі № 2-3673/09 присуджено на користь позивача завдаток у розмірі 2070500 грн.
21 березня 2012 року рішенням колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2012 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2009 року було скасовано та ухвалено нове, а саме: в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми завдатку відмовлено.
В обґрунтування заперечень, відповідач посилається на постанову старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06 жовтня 2014 року, відповідно до якої 20 жовтня 2009 року гр. ОСОБА_1, в присутності приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_3, підписав заяву якою підтвердив факт отримання 20 жовтня 2009 року від ОСОБА_2 грошей в сумі 2 072 450 грн., як штрафу за попереднім договором купівлі-продажу частини бази «ІНФОРМАЦІЯ_1», укладеним з ОСОБА_2 від 17.05.2007 року та на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2009 року № 2-3673/09.
Разом з тим, нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1 від 25 червня 2014 року, доведено до відома, що у вищевказаній заяві була допущена помилка, а саме: замість слова «штраф» малось на увазі «сума завдатку». Наведене спростовує доводи контролюючого органу щодо отримання позивачем не суми завдатку а штрафу у розмірі 100% від суми завдатку.
Таким чином, з урахуванням рішення Голосіївського районного суду міста Києві від 19 червня 2009 року у справі № 2-3673/09, рішення колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2012 року та нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 25 червня 2014 року суд дійшов висновку, що отримані 20 жовтня 209 року позивачем у розмірі 2070500 грн. є завдатком відповідно до умов попереднього договору від 17 травня 2007 року, а тому зазначена сума не підлягає оподаткуванню за підпунктом 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
При цьому, відхиляються посилання позивача на отримання ним неповної суми, без урахування курсу валюти, оскільки в даному провадженні суд досліджував природу отриманих позивачем 20 жовтня 2009 року коштів, а не їх розмір або порядок отримання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, контролюючим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17 березня 2014 року № 0003111705/26-56-17-01-09.
3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник